У світі кулінарних дивовиж, де щоразу відкривається щось нове й незвичайне, є цікаві страви, що викликають питання: “А це точно їстівне?” Що тільки не потрапляє в меню сміливих гурманів — від сирів із живими мешканцями до “живих” восьминогів, які можуть дати по-справжньому незабутні гастрономічні враження (головне, не захлинутися у процесі!).
Якщо вам здається, що ваша вечеря іноді виглядає дещо дивною, зачекайте — список екзотичних делікатесів з різних країн точно змусить вас побачити світ їжі в абсолютно новому світлі. Поговоримо про 10 дивних і незвичайних продуктів і страв, популярних у різних культурах світу.
Балут (Balut) — Філіппіни
Балут – це варене запліднене качине яйце, яке містить майже сформоване пташеня. Його готують, варячи яйце протягом 20-30 хвилин, після чого вживають з сіллю, оцтом, іноді з соєвим соусом або гострим перцем. Балут має унікальну текстуру, що поєднує яйце з м’ясистим смаком пташеняти. Філіппінці вважають страву потужним чоловічим афродизіаком, тому продажа зазвичай починається ближче до вечора.
Хакарл (Hakarl) — Ісландія
Це ферментоване м’ясо акули, яке ісландці готують, ховаючи в пісок чи каміння для ферментації на кілька місяців, а потім сушать. Хакарл має аміачний запах, схожий на нашатир, і його зазвичай їдять з алкоголем, щоб пом’якшити різкий смак. Попри специфічний аромат, це улюблена ісландська страва. Мандрівники відгуються про страву, як « самий жахливий і огидний смак, що вони відчували в житті». Цікава страва, чи не так?
Сюрстрьомінг (Surströmming) — Швеція
Шведський сюрстрьомінг – це ферментований оселедець, відомий своїм надзвичайно різким запахом.Приблизно за місяць до того, як він опиниться на полиці магазину, оселедець фасують у герметичні консервні банки. При цьому процес бродіння продовжується, і згодом банки здуваються. Після ферментації оселедця його запаковують у консерви. Його зазвичай подають з картоплею, цибулею та хлібом, а консерву радять відкривати на свіжому повітрі через сильний запах. Якщо ваша банка здута – відкривати її треба під водою. Шведи кажуть, що відкривши його лише один раз вдома, провітрити приміщенння вам вже не вдасться. А от їсти консерву краще в приміщенні, інакше дуже швидко налетять мухи.
Фугу (Fugu) — Японія
Фугу – отруйна риба-сфера, яку можуть готувати тільки сертифіковані шеф-кухарі. Вони ретельно видаляють токсичні частини, після чого фугу подають у вигляді сашимі або супу. Це делікатесна цікава страва Японії, яка символізує сміливість тих, хто її пробує.
Зазначається, що у тора-фугу отруйні такі частини: печінка, місце, де формується ікра та слизові оболонки нутрощів. Речовина, що там міститься, зветься тетродотоксин (отрута, токсичність якого багаторазово перевищує смертоносність стрихніну та ціаніду). Кожна невелика рибка має його в запасі таку кількість, що здатна вбити кількох десятків людей. Отруєння тетродотоксином поки що, на жаль, не навчилися лікувати.
Касу марцу (Casu Marzu) — Італія
Італійський сир касу марцу з Сардинії містить живі личинки, які розщеплюють сир і надають йому кремоподібної текстури. Попри те, що він заборонений у багатьох країнах через ризик для здоров’я, на Сардинії цей сир залишається популярним. Деякі споживають його разом із личинками, а інші видаляють їх перед вживанням.
Точної інформації про походження цього незвичайного делікатесу немає, проте касу марцу здавна був популярним серед італійських пастухів, які захоплюються його унікальним смаком. Найімовірніше, ця цікава страва з’явилпся внаслідок випадковості під час виготовлення пекорино.
Для багатьох він був основою щоденного раціону, оскільки не кожен міг дозволити собі виготовляти сир на продаж. Кожна голівка мала велику цінність. Проте, іноді в сир під час дозрівання потрапляли паразити – мухи Piophila casei, які відкладають яйця на поверхні таких продуктів, як солона риба, сало, шинка та сир. Фермери не завжди помічали їхню присутність, і сир продовжував дозрівати, поки не ставав ферментованим.
У ті часи просто викидати їжу було шкода, оскільки вона була в дефіциті. Тому пастухи вирішили скуштувати сир з ферментованою текстурою і були приємно здивовані його насиченим і незвичайним смаком. Іноді цікаві страви зʼявляються дивним шляхом.
Ескамоли (Escamoles) — Мексика
Це яйця чорних мурах, які називають «мексиканською чорною ікрою» через високу поживність. Ескамоли смажать з часником та маслом, після чого подають у такос чи омлетах. Вони мають вершковий смак з горіховими нотками й є делікатесом мексиканської кухні.
Любителі мурах стверджують, що ця цікава страва зміцнює м’язи, імунну систему і уповільнює процеси старіння.
Копі Лювак (Kopi Luwak) — Індонезія
Копі Лювак – унікальна кава, зерна якої проходять ферментацію в шлунку пальмового кота.
Дикі пальмові циветти, які мешкають в Індонезії, їдять стиглі ягоди кави як доповнення до своєї основної їжі — свійських птахів та дрібних тварин, яких вони добувають під час нічних вилазок. Після поїдання кавових ягід ці пухнасті тварини з тонким нюхом і довгими хвостами перетравлюють їх протягом 72 годин. Згодом кавові зерна природним чином виводяться з їхнього організму, і місцеві жителі збирають їх для подальшого продажу. Через особливості процесу виробництво цієї кави є обмеженим, і на ринку часто можна зустріти підробки.
Історія Копі Лювак починається з часів, коли Індонезія була колонією Голландії. Тоді місцевим жителям заборонялося збирати й пити каву, яка була призначена виключно для колонізаторів, а місцеві могли споживати лише каву, яка не цікавила голландців. Згодом, після здобуття незалежності, Копі Лювак здобув популярність як преміальний і дорогий продукт.
Обсяги виробництва Копі Лювак у світі невеликі, наприклад, у 2006 році вони складали лише близько 400–500 кг. Зміна клімату та вирубка лісів загрожують середовищу існування циветт, що призводить до зменшення їхньої чисельності. В Індонезії лісова вирубка відбувається зі швидкістю понад 3,5 гектара на хвилину, що змушує циветт частіше з’являтися на фермах у пошуках їжі, що іноді призводить до конфліктів із місцевими фермерами, які захищають свійських тварин.
Часом циветт намагаються утримувати в неволі, щоб виробляти каву, але це не завжди ефективно, оскільки циветти вибагливі й не всі кавові ягоди їм підходять. Така практика також викликає негативну реакцію з боку захисників тварин, що створює додаткові труднощі для фермерів, які займаються виробництвом Копі Лювак.
Саннакчі (Sannakji) — Південна Корея
Саннакчі – не просто цікава страва, бо вона – з живого восьминога, якого нарізають на шматки й одразу подають. Через те, що м’язи восьминога продовжують рухатися після нарізання, страва залишається «живою» на тарілці. Її подають з кунжутом і соєвим соусом, і вона відома як одна з найнеординарніших страв Кореї.
У Південній Кореї в місті Кванджу чоловік подавився та переніс серцевий напад під час вживання популярного делікатесу — “Саннакчі”. Це традиційна страва, яка подається майже в “живому” вигляді: щупальця восьминога відрізають безпосередньо перед подачею, і вони продовжують рухатися під час їжі. Коли чоловік намагався з’їсти частину восьминога, одне з рухливих щупалець застрягло в горлі, спричинивши удушення, яке згодом призвело до зупинки серця.
Вігглі (Witchetty Grub) — Австралія
Вігглі – це личинка, яку їдять сирою або смаженою на вогні. Вона має ніжний смак, що нагадує мигдаль, і є важливим джерелом білка для корінних австралійців. Це традиційна страва, яка збереглася донині й стала популярною серед туристів.
Відьомські личинки займають важливе місце в культурі та харчуванні корінних жителів Австралії. Ці личинки, відомі як «вітжурі» для народу Адняматханха в Центральній пустелі Південної Австралії, вважаються традиційним джерелом їжі, багатою білком і жиром.
Жінки та діти-аборигени часто збирають личинки, викопуючи коріння куща акації кемпейської. Вони мають не лише харчову цінність, а й культурне значення, оскільки багато аборигенних громад вважають їх делікатесом.
Столітнє яйце (Century Egg) — Китай
Столітнє яйце виготовляється шляхом консервування в суміші глини, золи та солі на кілька тижнів або місяців. За цей час білок стає темно-коричневим, а жовток кремовим і з характерним аміачним ароматом. Це китайський делікатес, який зазвичай подають з імбиром чи соєвим соусом.
Столітні яйця мають давню історію. Згідно з інформацією Travel Food Atlas, їхня поява датована ще періодом династії Мін, приблизно 600 років тому. Однак існує кілька легенд про те, як саме вперше відкрили цей незвичайний делікатес. Одна з версій розповідає, що чоловік, будуючи новий будинок, знайшов качині яйця, які тривалий час лежали у вапні. Інша історія каже, що чоловік залишив яйця в саду жінки, за якою він доглядав, та знайшов лише через кілька тижнів.
Звичайно, навряд чи багато прямо зараз побіжить у найближчий ресторан шукати цікаву страву із ферментованої акули або личинок, але знати, що десь у світі їх їдять із апетитом — справді варто. Адже гастрономічна різноманітність — це не тільки про смак, але й про досвід. Хто знає, може колись і ми ризикнемо спробувати щось екстремальніше, ніж бутерброд зі звичайним сиром. Наприклад, із тим сиром, котрий ми забули викинути пару місяців тому. І відкриємо новий сорт, про який теж хтось колись напише статтю.
Читайте також:
До теми:
