Напад росії на Україну змусив багатьох жінок покинути рідні місця та шукати прихистку за кордоном, аби врятувати дітей і знайти безпечне місце для життя, поки чоловіки захищають дім. Більшості вимушених тимчасових переселенок доводиться стикатися з труднощами, бо їх очікує адаптація за кордоном. Незнайоме середовище, відсутність підтримки близьких, підвищена відповідальність за дітей, нові закони і правила, часте незнання або недостатнє знання мови спілкування, що зменшує шанси на отримання роботи за фахом та підтримання звичного рівня життя – все це не кращим чином впливає на психологічний стан жінок, котрі тимчасово перебувають за кордоном.

Як адаптуватися до нових умов? Як підтримати себе і дитину у новому середовищі? Як впоратися з наслідками стресу від непланованого переїзду?

Про це та багато іншого розповідає психологиня, гештальт-терапевтка Марія Жолтикова.

Багато жінок виїхали за кордон з дітьми на початку війни і наразі продовжують перебувати у безпечних місцях.

Дотепер у них може тривати адаптація за кордоном до нової країни, зміни ролі (чи втрати певних ролей, які були до війни).

Мабуть, кожна мама й досі памʼятає як перші дні, місяці адаптовувалася до нових умов життя не лише країни, але і взаємодії з дітьми.

Адаптація 

– це процес, що триває певний час після переміщення в нове місце проживання та покликаний впоратися зі стресом від зміни, втрат та дати можливість забезпечити (пристосувати) свій спосіб життя до нових умов.

Зараз усі ми проходимо стадію виснаження, тож багато хто відчуває нестачу сил та енергії. І у цьому стані мами продовжують очікувати від себе певні надзвичайні, “видатні” результати.

 Власний досвід перебування за кордоном з дитиною.

Маючи власний досвід – рік перебування з донькою в Польщі, а ще велику кількість кейсів роботи з жінками, які й досі є із дітьми за кордоном, чи самі виховують дітей (чоловіки в ЗСУ чи розлучені), тому усвідомлюю як нам мамам, важливі лайфха́ки для самопідтримки, – пише психологиня.

1. Важливо памʼятати, що не завжди попередній досвід виховання вдома буде адаптований у іншій країні. 

Чому?

Ви зараз одна. Ви адаптуєтесь. Ваші ресурси потребують відновлення.

Тому забезпення,  наприклад, правильного харчування, обмеження мультфільмів чи гаджетів, кількість прогулянок тощо, може відрізнятись від того, що було в Україні.

І тут важливо, щоб ви не звинувачували  і не критикували себе.

2. Проживати життя заради дітей.

Дуже складно, адже діти не можуть бути опорою для мами. Так, як саме мама є для них опорою. Важливо «тут і зараз» пізнавати свої нові стовпи опори. Це можуть бути інші мами, громадські організації, де є простір для дітей, а мами можуть попити кави і поспілкуватись з іншими жінками.

3.Облаштування свого простору.

Дуже важливо, щоб місце в якому ви знаходитесь з дітками, вам подобалось. Поділюсь своїм досвідом. Минулої весни, ми з донькою, посадили чорнобривці на вікні та робили перестановку у дуже маленькій квартирі-студії (мій робочий кабінет був у ванній), прикрашали ялинку тощо. Це допомагає відчувати себе хоч трішки не в готелі.

Якщо у вашій сімʼї були певні традиції, ритуали, то варто їх продовжувати з дітьми (спільний обід чи читання книг/настільні ігри). – наголошує Марія.

4. Почуття безсилля/безпорадності дорослої жінки.

Жінки можуть відчувати безсилля на щось вплинути чи змінити. Враховуючи те, що діти дуже чутливі до маминого стану під час безсилля мами, можуть більше капризувати, хворіти.

Підлітки можуть: проявляти агресію чи навпаки «йти у світ гаджетів», щоб впоратись із втратою опори.

Жінкам тут важливо знову ж таки: дозволяти собі проявляти різні почуття (знаю, що часто доводиться вчитись проявляти їх в екологічній формі).

5. Критика чи відчуття «я чужа».

Досить часто, мами зустрічаються із відчуттям «я тут чужа», коли йдуть у ЗУС, садочок чи в школу….

Так, більшість не вибирали покидати свій дім, але тут важливо помічати, що є підтримуючим для вас?

Ви можете обрати паузу, щоб зрозуміти, що від вас очікують.

Тілесно ви можете «стискатись», відчувати сором, коли пишете заяву для прийняття дитини в садочок чи школу. І це нормально. Важливо відслідковувати своє дихання і помічати те, що вас ніхто не соромить. А часто це наш внутрішній критик «кричить».

Матусі часто відчувають роздратування, що ніхто не допомагає. Наприклад, хтось очікував, що соціальні служби безкоштовно надаватимуть няню для дитини, але цього не відбулось. Тут важливо дати собі право «добряче» позлитись, щоб зустрітись з реальністю.

6. Пошук роботи. Самореалізація.

Жінки з маленькими дітьми не мають можливості працювати, і часто відчувають свою «деградацію». Але виховання, розвиток дітей – це дуже нелегка робота. Тому під час цього процесу теж важливі обідні перерви: сон, прогулянки, тепла їжа, сповільнення.

Часто мами знецінюють те, що вони 24/7 з дитиною. І не дозволяють собі «пригальмувати». А ще такі фрази родичів :

• «А що ти там таке робиш?»
• «Ти ж не працюєш, то від чого ти втомилась?»
• «Це нам тут погано, а ти в Польщі: гуляєш, тобі все дають» тощо.

Часто такі висловлювання викликають провину/сором. Але! Памʼятайте – це проекція інших.

Ви можете обирати – слухати інших чи опиратись на свої відчуття, цінності і реальність!

Ви можете працювати волонтером в своїй сфері, де вам можуть запропонувати офісне працевлаштування. Ви можете отримувати інформацію із груп в яких ви знаходитесь по місцю проживання, онлайн робота тощо.

Але тут знову важливі ресурси.

Дуже важливо дозволяти собі пізнавати ресурси. Адже чоловіки залишились в Украіні, хтось в ЗСУ, хтось подав на розлучення, розповів про зраду. Тому що складно було на відстані і жінки, які не вдома, проживають велику кількість болю, яку неможливо виміряти. 

7.  Дитячий садок/школа.

У більшості країн для наших діток є можливість відвідувати навчальні заклади. І це чудово. Адже жінка цей час може присвятити собі, побуту чи пошуку роботи. Знаю, що мами хвилюються про адаптацію дітей,  – каже психологиня, – але зазвичай у дітей процес адаптації є досить легким. Діти адаптуються до іноземних мов краще ніж дорослі. І трирічка, шестирічка вже через 3-6 місяців досить комфортно розмовляють іноземною мовою.

Я знаю, як часто мами не обирають себе, що призводить до негативних наслідків: поява депресивного, тривожного розладу, поява хронічної втоми, прояв не контрольованої агресії, психологічні істерики, втрата сенсу життя, поява суїцидальних думок та ін. – каже психологиня.

Жінки, навчаються самотужки відповідати за життя, розвиток, здоровʼя своїх дітей і для цього часто потрібен не один день.

• Сон.
• Фізичні навантаження.
• Їжа.
• Тілесне піклування: душ/ванна, масаж.
• Спілкування не з токсичними людьми.
• Дозвіл на різні почуття.
• Критичне сприйняття інформації (новини, думки інших людей).
• Контроль проведеного часу в гаджетах (інстаграм).
• Перегляд цікавих для себе фільмів/слухання улюбленої музики.
• Налагодження соціальних звʼязків та ін., 

все це є запорукою попередження емоційного вигорання та сприяє бути в контакті із собою та дітьми «тут і зараз».

У кожної із нас є внутрішні ресурси, які допомагають нам адаптуватися до різного в житті! – підкреслює Марія.

Нехай ці поради допоможуть нашим співвітчизницям за кордоном пережити розлуку з близькими та адаптуватися до тимчасового перебування не вдома якнайлегше.

А тут поради спеціалістів на тему «Як підготувати дитину до школи в умовах війни»