Буковинський урочистий вінок з ковилою (кода, кодина, павун, вінок з травою, павуновий вінок, трава) – це різновид дівочого головного убору рівнинних сіл Буковини, шитий каркасний високий вінок, символічну кульмінацію якого становить трава ковила (обов’язково – нефарбована).
Сам каркас вінка може бути циліндричним, у вигляді невисокої бісерної коронки, або ж нагадувати убір троянського воїна – кріпитися по центру голови).
Нещодавно відбулося засідання експертної ради при Міністерстві культури та інформаційної політики України і елемент «Буковинський урочистий вінок з ковилою» визнано національною культурною спадщиною. Про це йдеться в наказі МКІП від 26 липня 2023 року.
Цей вінок є нашим етномаркером, за яким впізнають буковинців на етнографічній карті України.
Це шитий урочистий вінок, виготовлений майстринями, а отже – його не плетуть (як може здатися на перший погляд), а зашивають, шиють.
Шиють вінок на замовлення у майстринь, що володіють цією спеціальною обрядовою технікою, а носять трьома способами:
– зашивають на зібраному пучку волосся на маківці (Новоселиччина, збереглося понині);
– кріпили на циліндроподібний вінок «капелюшиння» і зав′язували разом з основою як чепчик Заставнівщина);
– розташовували «гребенем» вздовж голови і квітчали (Кіцманщина).
Буковинський обрядовий вінок з ковилою зараз є важливою складовою весільного обряду у чотирьох селах Чернівецької області – Рідківці, Топорівці (традиція фіксується як поширена), Магала та Чорнівка (рідше). У такому вінку дружки та наречена ходять запрошувати на весілля. Якщо історично такий вінок в статусі урочистого дівчина одягала на храмове свято чи до церкви (якщо вже заручена), на загальний данець, на січові загальносільські свята чи для участі в вітальних делегаціях (наприклад, відзначення дня народження цісаря у Відні, де всі дівчата процесії в такому вінку), то зараз у селах Рідківці та Топорівці, окрім власне на весілля, прийнято одягати вінок з ковилою на загальносільські свята сучасного зразка, зокрема День села. Як правило, такий вінок вдягають на загальносільські свята дівчата-ведучі і це є способом їх виокремити з громади.
Прародичем буковинського вінка є «вінок з султанами» (Казахстан), а також вінки з ковилою дівчат-лазарок Софійського повіту (Болгарія), вінки вельможних турчанок, а в межах України етимологічно спорідненими до нього є ключівський вінок з гусячого пір′я, покутський та полтавський вінки з павиними перами тощо. Якщо у буковинської нареченої на голові вінок з ковили, обов’язково нефарбованої, то у парубка – пучок фарбованої ковили на капелюсі.
