Висипка, температура, біль у горлі — знайомі симптоми, які батьки часто сприймають як звичайну застуду або алергію. Але за ними може ховатися ентеровірус. Ентеровірусна інфекція має десятки проявів — від незначного погіршення самопочуття до серйозних уражень нервової системи.
Про те, чому цей вірус такий непередбачуваний, як він передається і коли варто бити на сполох, у своєму блозі розповіла дитяча гастроентерологиня, Анна Гіленко, пояснюючи складне просто й з гумором.
Що таке ентеровірус і чому про нього варто знати
Після п’ятого курсу медуніверситету ми складали іспит з інфекційних хвороб. Одне з моїх питань тоді звучало так: «Назвіть хоча б десять варіантів перебігу ентеровірусної інфекції»
– пише гастроентерологиня Анна Гіленко у своєму дописі.
Цей рід вірусів справді вражає своїм різноманіттям. Він здатен викликати десятки захворювань із різними назвами — коксаки, турецька вітрянка, «рука-нога-рот», бостонка, герпангіна тощо.
До якої родини належать ентеровіруси
Ентеровіруси належать до великої родини пікорнавірусів, до якої входить близько 63 родів. Найважливіші з них для людини: ентеровіруси та пареховіруси. Вони мають схожі прояви, але відрізняються за генетичною структурою.
Ентеровіруси поділяються на чотири групи:
-
поліовіруси (серотипи 1–3);
-
еховіруси (1–9, 11–21, 24–27, 29–33);
-
коксаківіруси групи А (1–22, 24);
-
коксаківіруси групи B (1–6);
-
нові ентеровіруси.
Пареховіруси мають чотири види (A–D) і 14 серотипів.
Тобто не кожен ентеровірус — це коксаки, але будь-який коксаки — це ентеровірус.
Як передається ентеровірус
Ентеровіруси поширені упродовж усього року, але спалахи частіше трапляються влітку та восени. Хворіють усі вікові групи, проте немовлята до року — найуразливіші.
Чоловіки інфікуються приблизно на 50% частіше за жінок. Найбільший ризик мають новонароджені, вагітні та люди зі зниженим імунітетом.
Вірус передається:
-
через забруднену воду та їжу (басейни, пляжі, літні табори);
-
побутовим шляхом — через іграшки, предмети, руки;
-
при кашлі, чханні, розмові, через сльози або фекалії;
-
через висипку на шкірі.
Інкубаційний період триває 3–5 днів (іноді 2–10).
Хвора людина найбільш заразна в перший тиждень, але може виділяти вірус до 3 тижнів з носоглотки та до 8 — з випорожнень.
Перехворівши, можна заразитися знову — іншим типом або навіть тим самим, хоч повторна інфекція зазвичай м’якша.
Найпоширеніші форми ентеровірусної інфекції
Безсимптомний або легкий перебіг
До 90% випадків проходять без симптомів або з короткочасною літньою гарячкою: температура 38–39 °C, біль у м’язах, горлі, легка нудота. Триває 2–4 дні.
Гастроентеритна форма
Блювання, діарея, болі в животі — схоже на ротавірус, але перебіг легший.
Ентеровірусні висипки
1. «Рука-нога-рот» (Hand-Foot-Mouth Disease)
Везикули (пухирці) на долонях, стопах, навколо рота й у роті. Можливе свербіння, біль, температура. Через 4–6 тижнів може тимчасово сходити нігтьова пластина.
2. Бостонська екзантема
Лихоманка, висипка у вигляді плям і прищиків на обличчі, тулубі, кінцівках. Часто плутають із кором чи краснухою.
3. Герпангіна
Висипання в роті (на піднебінних дужках, мигдаликах, язичку), висока температура, біль у горлі, нудота. Не має стосунку до герпесу чи ангіни, тому антибіотики або ацикловір не допомагають.
4. Петехіальна висипка
Нагадує синці, не зникає при натисканні. Потребує виключення менінгококової інфекції.
5. Уртикарна форма
Висип як при кропив’янці, часто помилково приймається за алергію.
Ураження центральної нервової системи
-
Вірусний (асептичний) менінгіт – гарячка, головний біль, блювання, світлобоязнь. Симптоми зазвичай минають за 3–7 днів.
-
Енцефаліт – порушення свідомості, судоми.
-
Гострий параліч, енцефаліт стовбура мозку – може розвинутися через 10 днів після покращення, викликаючи слабкість у кінцівках.
Інші ураження, спричинені ентеровірусами
-
Очі – гострий геморагічний кон’юнктивіт із болем і крововиливами.
-
Плевродинія (хвороба Борнхольма) – сильні болі в грудях і животі, нагадує інфаркт чи апендицит.
-
Міоперикардит – від безсимптомного ураження серця до серцевої недостатності.
-
Дихальні шляхи – від звичайного кашлю до бронхіоліту й пневмонії.
-
Фульмінантний гепатит – тяжкий перебіг у новонароджених.
Як встановлюється діагноз
У більшості випадків — клінічно, за симптомами.
У складних ситуаціях проводять ПЛР-тест, але підтвердження діагнозу не впливає на лікування, лише допомагає уникнути необґрунтованого призначення антибіотиків.
Лікування ентеровірусної інфекції
Специфічних противірусних препаратів наразі немає, тому лікування — симптоматичне:
-
жарознижувальні (ібупрофен, парацетамол);
-
знеболювальні при стоматиті (без лідокаїну!);
-
охолоджені м’які страви, достатнє пиття;
-
антисептики для рота;
-
протисвербіжні креми або антигістамінні засоби при висипці;
-
прохолодний душ для зменшення свербежу.
Важкі випадки (менінгіт, енцефаліт, кардит) лікують у стаціонарі, іноді з використанням внутрішньовенного імуноглобуліну.
Профілактика
-
Ретельно мити руки, особливо після зміни підгузків.
-
Дезінфікувати поверхні та іграшки.
-
Уникати купання в сумнівних водоймах і пиття некип’яченої води.
-
Дотримуватись календаря щеплень — вакцинація проти поліовірусу входить до обов’язкових.
(У Китаї існує вакцина проти ентеровірусу А71, але її ефективність за межами країни ще не вивчена).
Ентеровірусна інфекція може виглядати по-різному — від «літнього грипу» до менінгіту.
Пильність, гігієна та своєчасна консультація лікаря допоможуть уникнути ускладнень.
Читайте також:
–
