Новини сьогодні

Україна. Світ. Люди. Поради

Івано-Франківщина Україна

Купили хату на Гуцульщині за 3 тисячі доларів: як подружжя з Києва облаштовує життя в горах

Замість столичної квартири — стара глиняна хата, замість звичних комунальних зручностей — вода з потоку та душ із бочки. Катерина Светлакова і Дмитро Маслюк переїхали з Києва до села Хімчин на Івано-Франківщині, придбавши будинок за 3 тисячі доларів. За два роки подружжя облаштувало побут, власноруч відремонтувало частину оселі та проклало дорогу до свого обійстя.

Історію родини, яка вирішила змінити міське життя на гуцульське село, розповіло Суспільне Івано-Франківськ.

Шукали недорогу дачу, а знайшли постійний дім

Катерина родом із Чернігова. У Києві вона працювала у сфері управління персоналом, а після початку повномасштабного вторгнення заснувала благодійний фонд «Янголи.ua» для допомоги військовим.

Інтенсивна волонтерська робота поступово призвела до емоційного виснаження. До того ж через витрати на діяльність фонду накопичилися борги. Катерина почала шукати місце, де могла б відновити сили.

Спершу подружжя розглядало недорогу нерухомість поблизу столиці. Згодом Катерина вирішила пошукати будинок у Карпатах, адже давно мріяла жити серед гір.

Так знайшли оголошення про продаж старої хати в Хімчині Косівського району.

Будинок придбали 28 квітня 2024 року за 3 тисячі доларів, а 23 червня вже переїхали до нього.

Низька ціна пояснювалася, зокрема, віддаленим розташуванням оселі. Вона стояла наприкінці села, а останні 400 метрів до подвір’я не мали облаштованої дороги.

Два місяці без водопостачання та майже рік без ліжка

Перші місяці на новому місці виявилися непростими. Стара криниця пересохла, тому воду доводилося приносити від сусідів або набирати з потоку.

Зрештою подружжя власноруч викопало нову криницю біля джерела. Обрали саме такий спосіб водопостачання, щоб мати доступ до води навіть під час відключень електроенергії.

У будинку спочатку не було повноцінної ванної кімнати. Для миття використовували саморобний душ, воду нагрівали, а одяг прали вручну.

Дмитро, який раніше не мав значного будівельного досвіду, взявся переобладнувати комору під санвузол. Працював навіть під час відключень світла, використовуючи генератор. До Різдва ванну кімнату вдалося завершити.

Перший рік замість ліжка подружжя користувалося матрацом, покладеним на дерев’яні піддони. Узимку через холодну підлогу спати було некомфортно. Згодом придбали букове ліжко.

Відновлюють глиняну хату та зберігають гуцульський стиль

Площа будинку становить 59 квадратних метрів. Його стіни зроблені з глини, однак на момент купівлі оселя потребувала ремонту й утеплення.

Катерина та Дмитро поступово оновлювали приміщення, ремонтували підлогу, облаштовували опалення та кухню. Одну кімнату нині обігрівають дровами, іншу — газовим конвектором.

Частину старих меблів вирішили не викидати. Шафи перефарбували, дошки з господарських будівель використали для полиць, а етажерку перетворили на домашній бар. Старовинна скриня тепер слугує місцем для зберігання дров.

Подружжя намагається поєднувати сучасний комфорт із традиційним гуцульським оформленням.

Щоб до будинку могли доїхати автомобілі, зробили 400 метрів дороги

Окремим випробуванням став під’їзд до оселі. Спочатку будівельні матеріали та інші важкі речі доводилося переносити вручну.

Згодом родина найняла грейдер, придбала 24 тонни щебеню та запросила сусідів допомогти з облаштуванням дороги.

За два дні спільної роботи вдалося привести до ладу 400-метрову ділянку. Тепер до обійстя можна доїхати автомобілем із достатнім дорожнім просвітом.

Робота з дому, город і четверо собак

Попри переїзд у віддалене село, Катерина та Дмитро зберегли дистанційну роботу. Тому ще до заселення подбали про інтернет.

Іноді зв’язок зникав, і Дмитрові доводилося їхати з ноутбуком на гору, щоб підключитися до мобільної мережі.

Катерина також веде блог про Гуцульщину, займається благодійністю та купує на замовлення підписників вироби й продукти місцевих майстрів. За її словами, зароблені таким способом гроші вона спрямовувала на погашення боргів благодійного фонду та допомогу військовим.

Жінка почала вирощувати овочі, готувати домашню консервацію, збирати гриби та вишивати. Дмитро захопився квашенням капусти за традиційним рецептом.

Разом із подружжям живуть четверо собак і кішка Сірі. Одного із собак, Рокі, вони прихистили попри вроджені проблеми з лапами та возили на реабілітацію.

Чи шкодують про переїзд із Києва

Найближчий магазин розташований за п’ять кілометрів від оселі, а до Косова — 13 кілометрів. Через віддаленість будинку родині доводиться заздалегідь планувати покупки та поїздки.

Проте повертатися до колишнього способу життя Катерина й Дмитро не планують.

Дмитро зізнається, що іноді побутові незручності дратують, особливо коли після дощу доводиться йти по багнюці. Однак рішення переїхати він не шкодує.

Для Катерини життя в горах стало можливістю відновити сили, розвивати власні справи та здійснити давню мрію.

Родина продовжує ремонтувати стару гуцульську хату, поступово перетворюючи її на комфортне житло.

Ще в регіоні: