У столиці в Національній філармонії відбулося прощання зі співачкою та народною артисткою України Ніною Матвієнко. Вона померла 8 жовтня у віці 75 років.
Попрощатися з легендарною співачкою прийшли сотні людей.
Серед тих, хто прийшов попрощатися, – мер Києва Віталій Кличко, в.о. міністра культури Ростислав Карандєєв, очільник спілки кінематографістів Олесь Янчук, голова Верховної Ради Руслан Стефанчук та інші.
Ростислав Карандєєв зачитав співчуття від президента Володимира Зеленського, який зазначив, що з українцями назавжди залишаться “неперевершений автентичний і справді магічний голос” Ніни Матвієнко.
Донька Ніни Матвієнко Тоня висловила подяку матері, сказавши: “Вона і є Україна”. Також донька співачки додала, що Ніна Матвієнко просила, щоб на її похороні не плакали, а посміхались і згадували.
Залу у філармонії прикрасили білими квітами, всюди стояли портрети Ніни Митрофанівни та лунали її пісні. Попрощатися зі співачкою приїхали й солісти українського національного хору ім. Г. Верьовки, в якому Матвієнко пропрацювала 21 рік. Хор вшанував пам’ять артистки, виконавши композицію “Вічна пам’ять”.
На богослужінні також був присутній син народної артистки — отець-ієродиякон Януарій.
Поховали Ніну Матвієнко на Звіринецькому кладовищі в Києві, яке розташоване на вулиці Верхній, 21.
Який внесок зробила Ніна Матвієнко в культуру України
Українська співачка розпочала свою творчу кар’єру солісткою вокальної студії при Державному українському народному академічному хорі імені Григорія Верьовки. Новий період у творчій долі пов’язаний з роботою в Національному ансамблі солістів “Київська камерата”, солісткою якого вона стає з 1991 року. Дивно виразний характер фольклорного співу співачки гармонійно поєднується з академічним стилем виконання “Камерати”.
У 1975 році Матвієнко заочно закінчила філологічний факультет Київського університету імені Тараса Шевченка і активно займається літературною творчістю. Ще в радянські часи Ніна Матвієнко написала історію народного хору імені Григорія Верьовки, надрукувала кілька власних віршів, оповідань і есе.
Вершинним літературним надбанням співачки стала її біографічна книга “Ой виорю нивку широкую”, яка вийшла 2003 року у видавництві Українського центру народної культури “Музей Івана Гончара”. У книзі подано пісенно-музичний матеріал із власного репертуару. У репертуарі співачки багато народних пісень, серед них обрядові, ліричні, гумористичні, пісні-балади.
Крім того, Матвієнко була вправною актрисою. Вона грала в телевиставах “Маруся Чурай”, “Катерина Білокур”, художніх фільмах “Солом’яні дзвони”, “Пропала грамота” і радіовиставах. Співачка озвучила ряд науково-популярних, документальних кінофільмів, кілька теле- і радіопрограм. 1984 року брала участь у створенні українського мультфільму “Колискова”.
1988 року був знятий фільм за участю Ніни Матвієнко “Русалчин тиждень”. Серед авторських театрально-режисерських робіт акторки музичний спектакль “Під сонцем” за участю японського танцівника Тадаші Ендо, а також грандіозне музично-сценічне дійство “Золотий камінь посіємо ми”.
Творчий шлях Ніни Матвієнко був відзначений у 1978 році – за великий внесок у розвиток українського мистецтва і за активну культурно-творчу діяльність співачка отримала звання заслуженої, в 1985-му – народної артистки України. Також у 2016 році їй присвоєно звання “Почесної громадянки Києва”.
У 2006 році тодішній президент Віктор Ющенко нагородив співачку званням Героя України “за вершинний пісенний талант, що пробуджує і звеличували духовну силу українського народу”.
Фото – Суспільне
