“Не хочеться стати білою вороною або тут, або там”. Що угорці Закарпаття думають про вибори в Угорщині — репортаж
У неділю, 12 квітня, в Угорщині відбудуться парламентські вибори. За соціологічними опитуваннями, основним претендентом на перемогу є опозиційна партія “Тиса” 44-річного депутата Європарламенту Петера Мадяра. Він може забрати владу у партії “Фідес” Віктора Орбана, який обіймає посаду прем’єра з 2011 року. Останній будує передвиборчу кампанію на агресивній критиці Європейського Союзу та України: переконує виборців у тому, що ЄС хоче втягнути Угорщину у війну з Росією та розорити їхню країну. Доти уряд Орбана також роками критикував Україну за порушення прав угорців Закарпаття. До повномасштабної війни там жили 150 тисяч представників цього народу — близько 12 відсотків населення області.
Суспільне побувало в місцях компактного проживання угорців та розповідає, як живуть представники цієї громади, що думають про вибори, кому симпатизують та як переживають дипломатичний конфлікт між Угорщиною та Україною, повідомляє Суспільне.
“Небезпека з’їдає і старших, і молодших”
Над закарпатським селом Вари, що поряд з угорським кордоном, лунає дзвін. Дзвонар реформатського костелу — високої готичної споруди XV століття — скликає вірян на недільну службу.
Чоловіки, жінки та діти у костелі реформатів сидять окремо. Сектор для парафіянок поступово заповнюється. Чоловіків — одиниці, лавки для них зсунуті одна до одної. Дітей теж мало. Пастор Олександр Зан-Фабіан пояснює Суспільному, що за час повномасштабної війни село спорожніло: якщо раніше у Варах жили близько трьох тисяч людей, то тепер немає й тисячі.
— За чотири роки повномасштабної війни в нас було лише шість дитячих хрещень, — зітхає пастор. — Колись 505 дітей ходили на викладання релігії. Церква була повна! А цього року взагалі нікого.
Зан-Фабіан із 2007 року є єпископом всієї Закарпатської реформатської церкви — найбільшої релігійної громади угорців області. Він каже, що спорожніли не тільки Вари, а всі угорські села регіону. Після повномасштабного вторгнення кількість дорослих вірян церкви скоротилася на 30 відсотків і становить близько 60 тисяч людей. Загалом, за переписом населення 2001 року, на Закарпатті жили 150 тисяч угорців. Нині, за даними Закарпатської обласної адміністрації, громада налічує від 50 до 100 тисяч.
У 2011 році в Угорщині вдруге прийшла до влади партія “Фідес” Віктора Орбана і дозволила отримувати паспорти всім, хто знає угорську мову та народився на території, яка колись входила до складу їхньої держави. Зокрема й на Закарпатті, яке стало частиною радянської України в 1945 році, а до Першої світової війни протягом майже тисячоліття входило до складу Угорщини чи Австро-Угорщини. Зрештою, десятки тисяч закарпатських угорців отримали паспорти. Багато хто з них виїжджав на сезонні заробітки в країни ЄС, щоб забезпечувати сім’ї.
За словами Зан-Фабіана, після російського вторгнення багато чоловіків не повернулись в Україну, а згодом до них долучилися їхні родини.
— Перший рік іще було нормально, а потім дуже багато сімей переїхали. Приходили сюди прощатися, діти плакали. Деякі сім’ї розвалились. Їм уже не треба було їхати до чоловіків на Різдво чи Великдень, бо ті знайшли там подружок, — каже єпископ.
За його словами, ще дев’ятьох чоловіків із Вар мобілізували.
— Один повернувся додому, він психічно розвалився повністю. Тепер намагається працювати. Другий, молодий, 32 роки. Після двох років служби вернувся у відпустку та закінчив життя самогубством. Сказав, що краще йому тут бути похованим, ніж лишитись десь на полі бою. А решта — на службі: хто в Херсоні, хто на Запорізькому напрямку, — розповідає Зан-Фабіан.
Невдовзі після нашої розмови на одного мобілізованого у Варах стало більше. Поліцейські затримали вірянина, який їхав на службу та відвезли до територіального центру комплектації. Села й міста Закарпаття, особливо прикордонні на кшталт Вар, посилено патрулюють.
Службу Зан-Фабіан веде угорською. Віряни співають із ним молитви під орган. До повномасштабної війни село було майже повністю угорськомовним, але тепер частина жителів — переселенці. Більшість угорців Вар українською майже не розмовляють. Винятки — ті, хто виріс у змішаних сім’ях.
Неподалік костелу — охайний одноповерховий дитячий садок. Його збудувала церква Зан-Фабіана за підтримки угорської влади до 500-річчя реформації. Нині там дві угорські групи — державна й церковна — та ще одна для дітей ромів, табір яких розташований на околиці Вар. Вихователі спілкуються угорською, але є й викладачка української.
Церква має в селі також власний будинок культури й навіть пожежну станцію — цю будівлю також відремонтували за гроші Угорщини. Державної пожежної станції в селі немає. У 2017 році Зан-Фабіан створив добровільний рятувальний загін, який долучається до гасіння пожеж у районі. Єпископ скаржиться, що тепер майже вся його команда — за кордоном. І тепер, коли десь пожежа, він сам сідає за кермо й вирушає гасити її разом із сільським старостою та ще кількома односельцями, яких визнали непридатними до військової служби.
— Те, що тут немає бойових дій, не означає, що людям живеться добре. Небезпека для життя з’їдає і старших, і молодших. Ми ще маємо надію, що буде відродження тут, в Україні, але я бачу, що ми підійшли до червоної лінії: нація зникає, — зітхає єпископ.
“Вони опинилися на межі цього конфлікту”
У Варах та кожному іншому угорському селі Закарпаття встановлені агітаційні стенди, які угорською вітають із Великоднем. Їх замовило Товариство угорської культури Закарпаття — найбільша угорська організація регіону, відома під абревіатурою КМКС. Вона заснувала однойменну політичну партію. В обласній раді КМКС має групу з восьми депутатів. Її очолює лідер партії Василь Брензович, який був народним депутатом попереднього скликання від Блоку Петра Порошенка.
КМКС — партнери партії “Фідес” Віктора Орбана. Організація має кілька фондів, які наповнюються коштом Угорщини та видають місцевим угорцям гранти — наприклад, на бізнес чи навчання. Конкурент КМКС — Демократична партія угорців України, яку очолює Ласло Зубанич — завідувач кафедри історії Угорщини Ужгородського національного університету.
Мета обох партій — представництво угорської меншини. Зокрема, вони боролись за збереження угорськомовних шкіл. Після перемоги Євромайдану та початку російсько-української війни Верховна Рада ухвалила низку законів, які обмежують використання російської мови в публічній сфері та освіті. Це рикошетом ударило по інших нацменшинах, у тому числі угорській. Зокрема, всі школи поступово мали перейти на державну мову, хоча угорські діти вчилися рідною мовою навіть за сталінських часів. Уряд Угорщини розкритикував цю норму й заблокував перемовини щодо вступу України в ЄС.
У 2023 році Верховна Рада пішла назустріч та ухвалила новий закон про національні меншини: дозволила викладати у школах та університетах мовами країн ЄС та розширила право на їх використання в інших сферах. Угорські лідери Закарпаття з обох партій підтримали цей крок та звернулися до Орбана з проханням розблокувати перемовини щодо України.
Але згодом між Будапештом і Києвом розгорівся ще гостріший конфлікт, пов’язаний уже не із Закарпаттям, а з парламентськими виборами в Угорщині, призначеними на 12 квітня. Ультраконсерватор Віктор Орбан побудував кампанію на агресивній критиці Євросоюзу, України та особисто Володимира Зеленського. Він переконує виборців, що його країна має утриматися від фінансової підтримки Києва, яку вимагає ЄС, оскільки це нібито підірве економіку Угорщини, втягне її у війну та призведе до загибелі угорських солдатів. Ці ідеї просувають численні підконтрольні “Фідес” медіа. А угорські переповнені рекламними плакатами з портретами Зеленського та європейських чиновників з простягнутою рукою та слоганом “Ми не будемо платити”. На цьому тлі уряд Угорщини звинуватив Київ у небажанні ремонтувати нафтопровід “Дружба”, по якому до країни надходив російський газ, та заблокував надання Україні 90 мільярдів євро кредиту від ЄС.
Головним конкурентом “Фідес” є правоцентристська партія “Тиса” 44-річного депутата Європарламенту Петера Мадяра. Він стрімко набрав популярність у 2024 році на хвилі масових протестів, які почалися через помилування владою працівника дитбудинку, засудженого за сексуальне насильство щодо дітей. На противагу Орбану Мадяр виступає за проєвропейський вектор розвитку та звинувачує свого опонента в розпалюванні ворожнечі серед угорців. За останніми соцопитуваннями, “Тиса” випереджає “Фідес” на 10-20 відсотків. У відповідь лояльні Орбану медіа зображають Мадяра як маріонетку ЄС, який хоче втягнути Угорщину у війну.
Обидві угорські партії Закарпаття тему виборів ігнорують та не робили жодних заяв ні за, ні проти когось із кандидатів. Суспільне зверталося приблизно до десятьох лідерів КМКС та УМДП, але всі вони з різних причин відмовились від інтерв’ю: хтось за кордоном, хтось захворів, хтось у відрядженні. Деякі прямо сказали, що не хочуть нічого коментувати до завершення виборів. З угорських лідерів із Суспільним зустрівся лише єпископ Зан-Фабіан, але й той обговорювати політику не захотів.
— [Угорська] спільнота завжди просить не втягувати їх у якісь політичні розборки, тому що в підсумку завжди страждає сама спільнота. Як тільки загострюються відносини між урядами наших країн, між політиками, вони опиняються заручниками, — каже Суспільному Віталій Дячук, аналітик ужгородського Інституту центральноєвропейської стратегії, який, зокрема, досліджує і настрої серед угорської громади.
На його думку, лідери угорців Закарпаття опинилися між двох вогнів: вони є громадянами України, але відчувають ментальний зв’язок із материнською державою, яка підтримує їх роками, в тому числі фінансово.
— Вони опинилися на межі цього конфлікту. І, ставши на той чи інший бік, ризикують стати білою вороною або там, або там. А втрачати [угорську] підтримку чи лояльність нікому не хочеться, — пояснює експерт.
Шпигунські пристрасті
У суді закарпатського міста Виноградів поліцейські заводять до зали засідань молоду жінку в спортивному костюмі. Це Катерина Й. — уродженка села Вари. У травні 2025 року її та ще одного закарпатського угорця затримали за підозрою в роботі на угорські спецслужби. Тоді СБУ заявила, що “вперше в історії викрила агентурну мережу воєнної розвідки Угорщини”.
За версією слідства, угорський розвідник завербував Катерину ще до повномасштабного вторгнення й видав їй в Угорщині телефон для спілкування. Згодом жінка мобілізувалася й працювала в їдальні частини радіотехнічних військ. За даними слідства, на прохання куратора у 2025 році вона надіслала йому фото оборонних систем частини.
Суд над Катериною відбувається в закритому режимі. Перед засіданням жінка відмовляється від коментарів Суспільному. Українською вона не розмовляє й передає відмову через судового перекладача.
— Вона запитує: чому має відповідати на ваші запитання, щоб потім вся Європа знала, що вона тут перебуває? — переповідає перекладачка.
Пізніше адвокат Катерини повідомив Суспільному, що вона визнає вину частково. За її версією, вона надсилала фото чоловіку, в якого була закохана. За її словами, він обіцяв забрати її з дітьми в Угорщину, не пояснював, навіщо йому знімки, й не казав, що він — зі спецслужб.
Після затримання Катерини та ще одного закарпатця між Україною та Угорщиною вибухнув черговий дипломатичний конфлікт. Будапешт звинуватив Київ у “наклепі та антиугорській пропагандистській кампанії” та вислав із країни двох українських дипломатів. Згодом щодо цього в Будапешті зібрався Комітет національної безпеки, після якого глава фракції “Фідес” оголосив про викриття двох українських шпигунів. Проти них оголосили санкції та заборонили в’їзд у Євросоюз.
Одним із цих нібито шпигунів виявився Роланд Цебер — 38-річний підприємець та політик із Закарпаття зі змішаної сім’ї: його батько — угорець, а мати — українка. У 2024 році він став депутатом Закарпатської облради від “Слуги народу” після того, як інший депутат склав повноваження. Голова фракції “Фідес” назвав його “нелегальним працівником української розвідки, який протягом тривалого часу активно вибудовував зв’язки з представниками угорської опозиції, зокрема зустрічався з кількома провідними політиками та високопосадовцями парламентських партій”.
Голова фракції не назвав прізвищ, але вочевидь мав на увазі Петера Мадяра. У 2024 році саме Цебер супроводжував політика під час його поїздки в Україну. Депутат розповів Суспільному, що познайомився з Мадяром у тому ж році в Будапешті. Невдовзі Росія атакувала дитячу лікарню “Охматдит”, і благодійна організація угорських медиків, з якими знайомий Цебер, повезла туди гуманітарну допомогу. Мадяр вирішив до них доєднатися.
— Зранку приїхали [в Київ], віддали шану загиблим воїнам там, де алея з фотографіями біля МЗС. Орбан, коли був у Києві, не пішов, навіть не вклонився, — каже Цебер Суспільному. — Потім поїхали в “Охматдит”, віддали допомогу. Тоді — в Бучу, там розказали-показали, де відбувалися вбивства й катування. І все. Далі поїхали в Закарпаття, там ще з закарпатськими угорцями поспілкувались.
Цебер вважає, що угорська влада звинуватила його у шпигунстві саме через підтримку Мадяра. У провладних угорських медіа їхнє знайомство подається як підтвердження зв’язків між Мадяром та українськими спецслужбами.
Цебер популярний і в українських ЗМІ: він єдиний політик угорського походження із Закарпаття, який коментує тему виборів. У численних інтерв’ю Цебер переконує, що Україні вигідна перемога Мадяра, та різко критикує Орбана.
— Він промиває людям голови. Люди не розуміють, хто на кого напав. Є ті, хто вважає, що в цій війні винна Україна. Ну, це ж маразм. Можливо, це проблема на десятиліття. Але все залежить від добросусідських відносин [між народами] і від нас, як ми їх будемо налагоджувати. Але [те, що робить Орбан] — це навіть не проблема, а великий гріх. І тут чи там доведеться відповідати. Бо він заради збереження влади провокує ворожнечу між народами, між людьми, — каже Цебер.
“Я Орбана навіть у тіктоку заблокувала”
Найбільш “угорське” місто Закарпаття — Берегове. За переписом 2001 року угорцями тут себе назвала половина містян. Над мерією тут поряд з українським майорить угорський прапор, майже всі вивіски — двома мовами. Як і в селах, частина угорських родин звідси виїхала за кордон, але у двох третинах шкіл Берегівської громади навчають дітей угорської. Багато хто з них потім вступає до Закарпатського угорського університету імені Ференца Ракоці II — приватного закладу, який фінансує Угорщина. Його навчальний корпус розташований у самому центрі Берегова у високій старовинній будівлі зі свіжим ремонтом.
На вулицю звідти виходять три студентки. Запитуємо в них, чи цікавляться виборами в Угорщині.
— Стараємось, — каже студентка факультету початкової освіти Ребека. Вона виросла в угорській родині, але вчилася в українській школі й добре володіє обома мовами.
— На мою думку, Орбан більше за те, щоб війна продовжувалась, а Мадяр за те, щоб закінчилася. Але тоді паливо подорожчає, — вважає вона.
За кого вона проголосувала б, якби мала таку можливість, дівчина не знає.
— Все одно мій голос нічого не змінить, буде що буде, — каже Ребека.
Студентка факультету української філології Ніколетта Попович має чіткішу відповідь на це запитання.
— У мене родичі в Будапешті: двоюрідна сестра, хрещені батьки, я також там часто буваю. І я взагалі не розумію діяльність Орбана, — каже вона. — У нього вся концентрація — на Зеленському. На те, що всі погані, а тільки він хороший і все правильно робить. І що всі проблеми в Угорщині — через українців. Мені це найбільше не подобається. Я його навіть у тіктоку заблокувала.
Студентка додає, що про погляди Мадяра нічого не знає, але хоче його перемоги — “щоб там щось змінилося”.
“Якщо він не підтримує дітей, як буде підтримувати державу?”
Через загострення між Угорщиною та Україною на контакт із журналістами неохоче йдуть не лише угорські лідери, а й решта угорського населення Закарпаття. 67-річна жителька Вар Йолана Даниловська — одна з небагатьох, хто погодився на інтерв’ю.
— Це моє рідне село, усі мої діди-прадіди звідси. Бабка народилася при угорцях, дід — при чехах. Я — в Радянському Союзі, мої батьки й сини — так само. А молодша донька — у вільній Україні, — каже вона.
Вона виросла в угорській родині. 32 роки пропрацювала завідувачкою магазина й зараз на пенсії. Перший чоловік Йолани був українцем — так вона вивчила українську мову. Двоє її синів та донька теж знають українську, але зараз усі живуть в Угорщині.
— Неважливо, якою мовою людина розмовляє і якою вірою вірить, — розмірковує вона. — Ми всі віримо в одного Бога, тільки по-різному його називаємо. Якщо в людини чисте серце, неважливо, як вона вітається: “доброго дня” чи “йо напот ківанок” (те ж вітання угорською — ред.). Головне, що душа каже.
Своєю батьківщиною Йолана вважає Україну.
— Ось поїду я в Угорщину, там усіх розумію. Але відчуваю, що то не моя країна, — зізнається. — Моя країна має назву Україна. Я тут виросла, я її люблю, живу тут і бажаю жити далі.
Телебачення Йолана здебільшого дивиться угорське, але новини дізнається також з українських соцмереж. За її словами, тему виборів у селі обговорюють неактивно. Йолана не чула, щоб хтось із жителів села, хто має угорський паспорт, збирався голосувати.
На президентських виборах в Україні вона голосувала за Зеленського, але розчарувалась.
— Наша Україна дуже багата. Ми маємо все. Ми тільки не маємо чесного керівництва, щоб воно думало за свій народ. На жаль, кожен думає за свою кишеню, — зітхає вона.
До Орбана жінка, навпаки, ставиться скоріше позитивно й не вважає, що той шкодить Україні. Зауважує, що Угорщина багато зробила для українських біженців.
— Він допомагає народу й хоче, щоб закінчилася війна. Він не хоче зброю давати, але дає іншу допомогу. Для українців уже дві школи відкрив, щоб діти могли вчитися. А наші тут на Закарпатті закривають угорські школи, хоча ми тут тисячу років живемо, — вважає Йолана.
До Мадяра жінка ставиться скептично. Але не через його програму, а оскільки той розлучився з дружиною. До 2023 року він був у шлюбі з міністеркою юстиції з уряду Орбана, яка після розриву звинуватила його в домашньому насильстві. Мадяр звинувачення заперечує.
— У нього була прекрасна сім’я. Він не перший чоловік, який розлучився. Таке буває в житті. Але якщо в тебе є троє дітей і ти розлучився, а потім починаєш принижувати свою жінку й не підтримуєш дітей, тоді я не знаю, як він буде підтримувати державу, — каже Йолана.
“Мені поведінка Мадяра не подобається”
Родина 68-річного фермера Ласло також поколіннями живе в угорському селі неподалік кордону (на його прохання ми замінили його ім’я та не вказуємо назву населеного пункту). На запитання, яку країну він вважає батьківщиною, Ласло спочатку каже “Україна”, а потім виправляється — “Закарпаття”.
— Ми звідси нікуди не хочемо їхати. Лиш би нам дали спокій, — каже фермер.
— Ми — українські угорці. Тут нам кажуть, що ми мадяри. А в Угорщину поїдемо — там ми українці, — додає його зять, який спостерігає за нашою розмовою.
Як і Йолана, Ласло голосував Зеленського, а тепер дуже ним невдоволений. В унісон угорським провладним медіа він вважає, що війна з Росією не закінчується саме через українського президента.
— Він не те що не хоче домовитися з Путіним, він не може. Його вже ніхто й не поважає, він принижений. Що він може сказати? Тільки “дай, дай, дай”. Через п’ять хвилин розмови вже просить гроші. І куди ці гроші потім діваються? — каже Ласло.
Орбан, на думку фермера, навпаки, хоче миру.
— Он тепер злий і не дає гроші, оскільки, наприклад, закрили нафтопровід “Дружба”. А навіщо його закривати? Усі знають, що він у робочому стані, — обурюється Ласло.
Фермеру імпонує і те, що Орбан — прихильник традиційних цінностей. Мадяр у своїй компанії старається не чіпати цієї теми, але Ласло впевнений, що той є прихильником ЛГБТ-руху.
— Я вже старий, мені поведінка Мадяра не подобається — те, що він за наркоманів, ЛГБТ, всяке таке. Кажуть, що це нова культура й мода. Яка мода?! Коли я був молодий, такі теж були, але вони ховались, соромно було. А тепер це стало гордістю, коли чоловік на каблуках іде! — каже Ласло.
Але далеко не всі старші жителі угорських сіл підтримують Орбана. Деякі зізнавались Суспільному, що їх засмучують слова угорського прем’єра про Україну. Вони навіть сваряться через це з односельцями. Але публічно розповідати про свої погляди вони не захотіли.
“Класичний закарпатець”
Те, що частина закарпатських угорців підтримує Орбана, можна пояснити тим, що загалом закордонні угорці завжди були виборчим полем “Фідес”, вважають експерти ужгородського Інституту центральноєвропейської стратегії.
— Партія Петера Мадяра за рік свого існування не мала можливості попрацювати із закордонною аудиторією так тісно, як “Фідес” за останні понад 15 років. У них немає своїх закордонних організацій, через які можна було б підтримувати ініціативи угорців. Як це робилося з подачі уряду, коли фінансувалися різні ініціативи угорців за кордоном. Оця підтримка з боку угорського уряду робила закордонних угорців лояльними, — розмірковує аналітик Віталій Дячук.
На його думку, впливає і те, що угорці в прикордонних регіонах більше дивляться угорське телебачення, ніж українське. Водночас Дячук зауважує, що голоси закарпатських угорців, які мають угорські паспорти, жодним чином не вплинуть на результати. За виборчими правилами Угорщини, є два шляхи голосування за кордоном. Ті, хто мають реєстрацію в Угорщині, можуть проголосувати в консульстві. А ті, хто її не має, можуть взяти участь у виборах лише поштою. У більшості закарпатців з угорськими паспортами немає угорської реєстрації. А на голосування поштою записалися 21 тисяча людей. За даними Національного виборчого управління Угорщини, 12 тисяч подали такі заяви в консульстві в Береговому, та ще 8,7 — в Ужгороді. Дячук вважає, що це дуже мало і на загальну картину не вплине.
Експерти Інституту також зауважують, що, не зважаючи на загострення між Угорщиною та Україною та різні думки щодо цього, закарпатці, як і раніше, живуть мирно.
— Усе як всюди, одні люди дивляться одні передачі, інші — другі, і вони можуть між собою конфліктувати на цьому плані, — каже Віталій Дячук.
— Якщо це суперечка, дискусія — це одне, але до якогось силового виявлення точно не доходить. Закарпаття завжди було багатонаціональним, багатоетнічним і тут завжди всі добре уживалися, — додає операційний директор Інституту Микола Радченко.
У Закарпатській обласній адміністрації за міжетнічні взаємини відповідає управління національностей та релігій. Його керівник Олександр Лях називає себе “класичним закарпатцем”. Його батько був угорцем, а мати — українкою, тому він знає обидві мови та ще й словацьку.
Він погоджується з тим, що угорська спільнота, як і раніше, мирно співіснує з іншими народами. Але зазначає, що риторика провладних угорських медіа “не сприяє міжнаціональній злагоді”. Також, на його думку, негативно впливають і українські медіа, які інколи зображують угорців як загрозу.
— Угорська меншина та й взагалі, закарпатці — досить толерантні. Ми тут живемо між собою вже багато десятиліть і нічого погубило стосунки між простими людьми, — каже Лях. — Коли українська преса активно доказує, що всі угорці — вороги, це неправильно. В самій Угорщині як мінімум половина населення не підтримує Орбана, як мінімум половина населення підтримує Україну. Я в цьому впевнений. Те, що вони медійно не настільки примітні, їх не настільки видно, не значить, що всі угорці так думають. Це не угорці і не Угорщина проти України, а конкретна політична сила, правляча партія Угорщини. Яка, до речі, дуже прагматична, і якщо завтра їм буде вигідніше хвалити Україну, то вони її будуть хвалити взагалі без проблем.
Гранатометник “Гаус”
Закарпатець Віктор Трошкі — математик, доцент Українсько-угорського інституту Ужгородського національного університету та гранатометник 128-ї гірсько-штурмової бригади. Ми зустрічаємось із ним в Ужгороді, куди він приїхав на кілька тижнів, щоб зустрітися з родиною.
Віктор народився в селі Кінчеш неподалік обласного центру у змішаній родині: його батько угорець, а мати — українка.
— Себе я позиціоную як угорець. І, відповідно, намагаюсь зберігати угорську мову й традиції, — каже він Суспільному. — Чому це важливо? Громадянство — це те, що ти набув, а національність — це те, ким ти є. Країну проживання й громадянство ти можеш змінити, а національність — тільки на словах. Кров тече й нікуди вона не дінеться.
Після школи він закінчив математичний факультет Ужгородського університету, захистив дисертацію в Києві, повернувся до своєї альма-матер та влаштувався працювати в Українсько-угорському інституті. Це підрозділ Ужгородського університету, який готує двомовних вчителів для угорських та українських шкіл. Згодом Трошкі став там заступником директора з наукової роботи.
Коли Росія розпочала повномасштабну війну проти України, він мав право на відстрочку, але майже одразу пішов до ТЦК й записався добровольцем.
— Коли почалась війна, постав вибір. І я одразу згадав слова моєї бабки, яка пережила Другу світову війну. Вона завжди дуже емоційно розповідала, яким чином “руські освободителі” звільняли їхні села і як поводилися. Яким чином заходили в хати, виносили коштовні речі та привласнювали, — розповідає він.
В армії він отримав позивний “Гаус” — на честь німецького математика. Уже через тиждень без підготовки та військового досвіду взяв участь у першому бою в Запорізькій області. Згодом він таки пройшов навчання і брав участь у бойових діях на Херсонщині, Донеччині, а останнім часом воює на Запорізькому напрямку. Із собою в сумці він завжди носить два прапори — український та угорський, та мріє колись встановити їх у Криму.
Віктор активно співпрацює з “Фондом підтримки закарпатських шарканів” — ініціативою з Угорщини, яка збирає донати та передала українським військовим обладнання на понад 500 мільйонів форинтів (близько 1,5 мільйона доларів США).
До заяв Орбана щодо України Трошкі ставиться спокійно. На його думку, це лише передвиборча технологія, яка не матиме серйозних наслідків.
— Вони зайняли дуже комфортну нішу. Якщо виграють, можуть сказати: “Не зважаючи на те, що нас тут гнобили, утискали, нафту не давали, ми виграли. Тобто ми сильні”. І це ще зміцнить їхній виграш. Якщо програють, то скажуть: “Це все зовнішнє втручання. Але наше представництво на належному рівні, ми будемо в опозиції й на наступних виборах виграємо”. Тобто основна мета — заробити на цій історії, яку вони побудували, максимальні бали, — аналізує Гаус.
Як військового те, що Орбан виступає проти військової підтримки України, його не зачіпає.
— Це максимум передвиборче гасло. Вони самі точно не хочуть, щоб Росія, не дай Бог, стала сусідом Угорщини. Це б дуже сильно впливало на їхні економіку, поведінку, дуже багато інших речей. Це історія вже показала, той же 1956 рік, — вважає Трошкі.
Водночас Віктор відчуває, що конфлікт між Угорщиною та Україною впливає на настрої на Закарпатті. За його спостереженнями, закарпатські угорці стали закритішими. Наприклад, він помічав, що інші військові з угорським корінням інколи не афішують свого походження.
— Якщо ви візьмете дві кульки, одна з яких буде заряджена позитивно, а друга негативно, і наблизите їх одна до одної — між ними проскочить іскорка. Так і Закарпаття наразі в центрі цієї міждержавної сутички. Тому люди намагаються з’їхати, не бути в цьому епіцентрі. Вони вважають: так, ми — угорці, але хай там самі розбираються, — розмірковує він.
Трошкі не бачить у цій ситуації великої проблеми.
— Вибори пройдуть, усе стихне й буде нормально, — заспокоює він. — А коли закінчиться війна, то всі взагалі забудуть про якісь непорозуміння і все вийде на новий рівень.
