Путін і Трамп з різницею у кілька днів заявили, що війна Росії проти України йде до завершення. RFI Українською запитало в експертів, чи свідчить це, що переговорний процес дійсно зрушить з місця, бо Росія поки не демонструє готовності сісти за стіл переговорів та збільшує свої апетити. Розповіли й про те, чи може хтось замінити головного медіатора цієї війни — США, пише RFI.

Після того як президент України Володимир Зеленський видав указ, яким дозволив Росії провести парад 9 травня у Москві, очільник Кремля спілкувався із пресою. Він наробив чергових заяв, наприклад, про Захід, який «воює» з росіянами «руками українців». А потім сказав:

«Я думаю, що справа йде до завершення. Але це все-таки серйозна річ».

За чотири дні президент США Дональд Трамп перед візитом до Китаю каже:

Кінець війни в Україні — думаю, це вже дуже близько.

Але поки ні повідомлень про відновлення тристороннього формату переговорів, ні натяків на це немає. Президент України повсякчас і у зверненнях, і на міжнародних майданчиках заявляє: розмови з американцями тривають ледь не щоденно. Була така й напередодні 9 травня у Маямі, куди літав секретар РНБО України Рустем Умєров. Він зустрічався там із представниками Дональда Трампа. Результат — режим припинення вогню на три дні був погоджений, але його регулярно порушували росіяни. Також тоді заявили і про великий обмін у форматі «1000 на 1000», який ще не відбувся.

Та чи є реальне підґрунтя для переговорів, які можуть дати справжній результат? Деякі західні аналітики говорять, що зміни у війні дійсно відбуваються.

Переломний момент

«Загалом це схоже на переломний момент у війні», — цитує The Economist сера Лоуренса Фрідмана, почесного професора військових досліджень у Королівському коледжі Лондона. Одним із факторів зміни ситуації він називає втрати російської армії, які вони не встигають поновлювати, набираючи людей на війну проти України.

Серед інших факторів, які дозволили говорити про зміни на фронті, називають: наземні контратаки, які здійснюють українські війська; відмову росіян від використання Starlink та провал їхнього весняного наступу; удари вглиб Росії по військових об’єктах і нафтовій інфраструктурі; заборону використання Telegram у Росії.

За розрахунками The Economist, станом на 10 травня РФ втратила контроль над 113 квадратними кілометрами за 30 днів квітня та початок травня.

Та, попри це, росіяни не міняють риторики. Продовжують кликати президента України Володимира Зеленського на переговори у Москву, декларують — від попередніх вимог не збираються відступати. Хочуть, щоб українські війська вийшли з Донбасу.

І це те, про що говорять публічно. А є ще й непублічні забаганки. Джерела Financial Times повідомляють, що «Володимир Путін переключив увагу на захоплення більшої частини української території силою та хоче ще більше розширити свої вимоги». Мовляв, робитиме це після того, як «візьме під контроль» Донбас.

За словами двох осіб, які контактують з лідером Кремля, двох інших осіб, знайомих із цим питанням, а також за оцінкою української розвідки, наданою Financial Times, вищий російський командир переконав Путіна, що їхні війська можуть захопити весь Донбас до осені. Потім Путін планує підвищити ціну будь-якого припинення вогню, посилюючи територіальні вимоги Росії,

— повідомили троє джерел FT.

В Україні давно пояснюють партнерам, що на Донбасі Росія не зупиниться. А джерела FT взагалі говорять про амбіції Путіна — панувати вздовж Дніпра.

РФ не змінює риторику

Росія продовжує свою стратегію з примусу України до завершення війни на своїх умовах. І в її поведінці нічого не змінилося. Є тактичні зміни в риториці, але не більше, — говорить український політолог, голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко в коментарі RFI Українською.

Я не бачу передумов щодо реальної зміни російської позиції. І про це говорить часткова заява самого Путіна, тому що він нічого принципово нового не сказав. Ну, крім, можливо, припущення, що можливі переговори з Європою,

— говорить пан Фесенко і звертає увагу на заяви помічника Путіна Юрія Ушакова. Той знову заявив про виведення українських військ з Донбасу, яке буде «визначальним кроком» для мирних переговорів, та про призупинення бойових дій. Москва залишає собі простір для маневру, щоб знову вимагати від Києва поступитися територіями.

З дуже високою вірогідністю Росія буде вимагати такого ж виведення українських військ із Херсона та Запоріжжя. І односторонні поступки — добровільна передача української території ворогу — для України неприйнятні. Тому, якщо ця позиція Росії буде зберігатися, якогось прориву в переговорах не буде. Скоріше, буде зберігатися оця ситуація глухого кута,

— прогнозує політолог.

А поки Кремль хоче мирну угоду на власних умовах, він не готовий до реальних переговорів. Володимир Путін продовжує брехати та маніпулювати: яскравий приклад — питання обміну військовополоненими «1000 на 1000». Він почав говорити, що Україна не надала списків своїх громадян, хоча про те, що вони узгоджуються, заявляв його помічник Ушаков.

Штати – медіатор

Поки ж переговорний процес тримається на Україні, — говорить експерт Аналітичного центру «Об’єднана Україна» Дмитро Левусь. США Трампа воліли б закінчити війну, використовуючи подальший тиск на Україну. Але цього поки не вдається зробити і через дії Києва, і через його співпрацю з Європою.

І те, що Україна в змозі завдавати комплексних ударів по російській економіці, які вже, м’яко кажучи, по-дурному було б заперечувати. І те, що Україна разом з Європою вибудовує там певну автономність і незалежність від американського впливу, зокрема в оборонних постачаннях. Хоча, звісно, є критичні моменти: в першу чергу з ракетами протиповітряної оборони,

— пояснює пан Левусь.

Безпекова суб’єктність Європи та України зростатиме, і це змусить надалі ще більше рахуватися з ними, а тим паче після виборів у США в листопаді, які, ймовірно, пройдуть із позитивним результатом для демократів.

Дмитро Левусь називає заяви Дональда Трампа та його підлеглих про можливий вихід Штатів із переговорів блефом. Бо російсько-українська війна — це великий виклик для світової безпеки. Так само Вашингтон блефує, коли говорить, що хоче вивести війська з Європи. Експерт вважає, що такими заявами Штати хочуть послабити Європу, щоб «зберігати там свій вплив без відповідних зобов’язань».

Переговори з Європою

І хоча Європа разом з Україною посилює свою безпекову суб’єктність, про її роль медіатора у мирних переговорах поки не йдеться. Пан Левусь вважає, що Путін імітує готовність говорити з європейцями, коли називає кандидатом у переговорники колишнього канцлера Німеччини Герхарда Шредера.

Та й європейці заважали і росіянам, і американцям, бо виступають на боці України, тоді як Штати маневрують між країнами, посилюючи тиск на Київ.

За словами Володимира Фесенка, якщо Європа і зайде у тристоронні переговори, то не як посередник, а як сторона конфлікту. Також можуть бути перемовини європейців із росіянами без українців та американців. У будь-якому разі розмовляти між собою їм доведеться, бо, зокрема, найболючіші санкції наклали на Москву саме Брюссель та Лондон.

Американські санкції вагомі для Росії лише по нафті. А от у торговельно-економічних відносинах, фінансових питаннях головну роль відіграє саме Європа. Я думаю, що росіяни розуміють: рано чи пізно доведеться домовлятися з європейцями. У найближчій перспективі, скоріше за все, будуть визначати, яким буде формат переговорів із Європою. Насправді важливо не тільки те, хто від Європи буде в переговорах, а й також який це буде формат. Або Європа долучається до нинішніх переговорів у тристоронньому форматі, що поки, на мій погляд, менш вірогідно (тут і Росія, і США можуть бути проти цього). Або Росія буде виступати за окремі паралельні переговори з Європою. Оце більш вірогідний сценарій,

— пояснює пан Фесенко.

Хто може замінити США

Переговори щодо врегулювання війни Росії проти України не зупинилися, ознак виходу з них США немає, і поновитися вони можуть уже за кілька тижнів, час залежить від ситуації з Іраном. Так вважає Володимир Фесенко і додає, що не бачить альтернативи США як медіатору, а зокрема Дональду Трампу. Бо «Путін у переговорах» саме через американського президента, а Москва зараз говорить з Вашингтоном, а не з Києвом.

Замінити Вашингтон може Пекін. Але Китай не вступатиме у процес домовленостей, поки в ньому є США. Серед країн, які могли б не тільки надати майданчики для переговорів, а й стати посередником, звичайно, є Туреччина та деякі країни Близького Сходу — зокрема ті, хто від початку повномасштабного вторгнення спілкується з обома країнами.

Але перспектива такої участі малоймовірна, бо Штати, впевнені експерти, попри погрози, все ж залишаться у переговорному процесі, який довелося поставити на паузу, хоча човникова дипломатія між Україною та США продовжується.