Північна Корея — одна з найбільш ізольованих і загадкових країн світу. Пошуковики по запиту “КНДР” видають досить стандартну довідкову інформацію, а статті містять примітку, що дані потребують уточнення через ізольованість країни.

Чому Північна Корея приймає участь у війні рф проти України на боці агресора?

Чому дві частини однієї країни пішли протилежними шляхами?

Як живе одна з найізольованіших країн світу і яке місце в Корейській Народно-Демократичній республіці займає демократія?

Все, що вас могло цікавити про КНДР – далі в статті.

Поділ Кореї на Північну і Південну: причини, передумови, наслідки

Після завершення Другої світової війни в 1945 році Корея, яка перебувала під японською окупацією з 1910 року, була звільнена союзницькими силами. Однак, через геополітичні суперечності між СРСР та США, півострів був розділений по 38-й паралелі: північна частина під радянським впливом, південна — під американським. Цей поділ призвів до створення двох окремих держав у 1948 році: КНДР на півночі та Республіки Корея на півдні. Розбіжності в ідеологіях та політичних системах стали причиною Корейської війни (1950–1953), яка завершилася без офіційного мирного договору, закріпивши розділення півострова. 

Розвиток Південної Кореї після поділу

Після поділу Південна Корея обрала шлях демократизації та економічного розвитку. Завдяки інтенсивній індустріалізації, відомій як “Чудо на річці Хан”, країна перетворилася з аграрної на одну з провідних економік світу. Південна Корея стала домом для таких глобальних корпорацій, як Samsung, Hyundai, LG тощо. Демократичні реформи 1980-х років зміцнили політичну стабільність та громадянські свободи, що сприяло подальшому процвітанню.

Розвиток правлячого режиму в Північній Кореї

Після поділу Північна Корея встановила тоталітарний режим під керівництвом Кім Ір Сена, який запровадив ідеологію чучхе — концепцію самозабезпечення та незалежності. Після його смерті владу успадкував син, Кім Чен Ір, а згодом — онук, Кім Чен Ин. Режим характеризується культом особистості, суворою цензурою, ізоляцією від зовнішнього світу та порушенням прав людини. Економіка країни страждає від постійних криз, а населення — від дефіциту базових товарів та послуг.

Демілітаризована зона між Південною і Північною Кореєю

Демілітаризована зона (ДМЗ) між Північною та Південною Кореєю — це 4-кілометрова смуга, що простягається на 241 км через Корейський півострів, розділяючи дві країни. Створена після підписання Угоди про перемир’я 27 липня 1953 року, вона слугує буфером між двома державами. 

Життя в ДМЗ:

• Села : У зоні розташовані два села: південнокорейське Тесондонг (Daeseong-dong) та північнокорейське Кіджондонг (Kijŏng-dong). Мешканці Тесондона мають особливий статус, звільнені від податків і військової служби, але живуть під постійним наглядом військових. Село перебуває під контролем Командування ООН, яке забезпечує дотримання перемир’я.  
• Спільна зона безпеки (JSA): У селі Пханмунджом, розташованому в ДМЗ, знаходиться Спільна зона безпеки, де проводяться переговори між Північною та Південною Кореєю. Тут розташовані адміністративні будівлі обох сторін, де регулярно відбуваються зустрічі офіційних осіб, включаючи глав держав.  
• Екологічний заповідник: Через обмежену людську діяльність ДМЗ стала притулком для багатьох рідкісних видів флори та фауни. Тут мешкають понад 6 тисяч видів рослин і тварин, включаючи азійського чорного ведмедя та довгохвостого горала. Екологи закликають до збереження цього унікального середовища, проте для цього потрібна співпраця між обома Кореями.
• Туризм: ДМЗ є популярним туристичним об’єктом, особливо з південнокорейського боку. Туристи можуть відвідати оглядові майданчики, музеї та навіть Спільну зону безпеки, де можна побачити північнокорейську територію. Однак відвідування суворо контролюється, і безпека залишається пріоритетом.

Попри назву, ДМЗ є однією з найбільш мілітаризованих зон у світі. Обидві сторони підтримують значну військову присутність поблизу зони, а періодичні інциденти підвищують напруженість. Наприклад, у 2024 році Північна Корея розмістила зброю в ДМЗ, що викликало занепокоєння міжнародної спільноти. 

Культ лідера в Північній Кореї 

Культ особи забезпечує легітимність правлячої династії Кімів та підтримує авторитарний режим. Він також служить засобом контролю над населенням, обмежуючи свободу думки та придушуючи будь-яку опозицію. Будь-який прояв інакомислення жорстко переслідується, а державна безпека здійснює тотальний контроль над населенням, використовуючи великі мережі агентів і донощиків.

Фотографування статуй лідерів

• Статуї Кім Ір Сена і Кім Чен Іра зводяться у величезних масштабах і розташовуються у стратегічно важливих місцях.
• Фотографувати ці статуї дозволено лише з певного ракурсу: обов’язково повністю, не «обрізаючи» жодної частини.
• Будь-яке порушення цих правил може вважатися проявом неповаги, що тягне за собою суворе покарання.

Зобов’язання вшанування портретів

• У кожному будинку, школі, офісі обов’язково мають висіти портрети лідерів.
• Громадяни зобов’язані підтримувати ці портрети в ідеальному стані.
• У разі надзвичайної ситуації (наприклад, пожежі) обов’язок громадянина — перш за все врятувати портрети лідерів. У ЗМІ неодноразово згадували про героїчні вчинки людей, які ризикували життям заради цього.

Ритуали вшанування статуй і пам’ятників

• Делегації працівників, школярів чи військових зобов’язані приносити квіти та вклонятися перед статуями лідерів.
• Це є частиною державних свят і навіть повсякденного життя в Північній Кореї.

Заборона на порівняння лідерів із іншими постатями

• Лідери КНДР зображуються як унікальні історичні особистості. Будь-яке порівняння Кімів із закордонними лідерами, навіть у позитивному ключі, може бути сприйняте як образа.

Генеральний ремонт заради “свята лідера”

• Усі громадські об’єкти (школи, лікарні, фабрики) повинні бути в ідеальному стані перед відвідинами лідера.
• Зазвичай місцеві жителі проводять генеральне прибирання, ремонти, а іноді навіть створюють ілюзію процвітання заради такого візиту.

Обов’язкові сльози на похоронах

• Після смерті Кім Ір Сена у 1994 році та Кім Чен Іра у 2011 році всі громадяни країни повинні були публічно висловлювати скорботу.
• У ЗМІ активно транслювали сцени, де громадяни плакали і ридали біля пам’ятників та портретів лідерів.
• Відсутність відповідної «скорботи» могла трактуватися як нелояльність до режиму.

Освітня система

Освітня система Північної Кореї є обов’язковою та безкоштовною для всіх громадян і охоплює декілька етапів:

• Дошкільна освіта: Виховання дітей у дусі патріотизму та ідеології чучхе.
• Початкова освіта: Основи корейської мови, математики, природознавства та ідеологічне виховання.
• Середня освіта: Політична підготовка, трудове навчання, поглиблене вивчення основних предметів.
• Вища освіта: Конкурентний вступ залежить від політичної благонадійності. 

Університети пропонують програми з різних галузей, включаючи науку, техніку, медицину та гуманітарні науки, з обов’язковим вивченням ідеології чучхе.

Інформація про реальний стан освіти в країні обмежена через її ізольованість та відсутність незалежних джерел.

Система “сонбун”

Північна Корея поділяє громадян на три основні класи: “основний”, “коливний” і “ворожий”, що визначається через систему “сонбун”. Це класифікація, заснована на політичній благонадійності, походженні та лояльності до режиму.
“Сонбун” визначає доступ до:

• Освіти (ті, хто належить до “основного” класу, мають привілеї);
• Житла (кращі будинки в столиці, як правило, надаються громадянам із вищим рейтингом);
• Праці (ключові посади доступні лише для благонадійних).

Навіть із високими академічними досягненнями, студент із “ворожим” сонбуном позбавлений доступу до провідних університетів.
Поведінка громадян постійно моніториться. Органи безпеки ведуть бази даних, які містять інформацію про сімейну історію та політичну активність кожного.

“Якщо ти маєш вороже сонбун, твоє життя схоже на боротьбу за виживання, без шансу на зміни”,

– каже колишній громадянин КНДР, Чі Чхоль.
Human Rights Watch називає “сонбун” інструментом соціальної дискримінації та репресій. Ця система є порушенням базових прав людини, таких як право на рівність і свободу вибору. 

Законодавство. Цензура. Повсякденне життя

Законодавство КНДР суворо регламентує життя громадян. Свобода пересування обмежена; поїздки за межі країни без спеціального дозволу заборонені. Доступ до інформації контролюється: інтернет обмежений внутрішньою мережею “Кванмен” з приблизно 5000 сайтів. Відсутність свободи слова та зібрань, а також суворі покарання за порушення встановлених норм є звичайною практикою.

Життя пересічного північнокорейця проходить під суворим контролем держави. Цензура обмежує доступ до зовнішньої інформації; інтернет недоступний для більшості населення. Зарплати низькі, часто еквівалентні кільком доларам на місяць, що ускладнює виживання без додаткових джерел доходу. Повсякденне життя характеризується дефіцитом товарів, обмеженими можливостями для особистого розвитку та постійним страхом перед репресіями. 

Щотижня кожен громадянин КНДР старше 14 років приймає участь в так званому “дні критики” з усією громадою. На цих зустрічах люди розповідають громаді, що вони могли б краще поводитися протягом тижня, що минув. Вони зізнаються в порушеннях. Наприклад, як випадково не достатньо шанобливо посунули свою фотографію Кім Ір Сена, або насмілилися скаржитися  на втому після цілоденної праці. 

Ці зустрічі більш жорстко впливають на людей нижчого Сонбуна, оскільки вони, швидше за все, почуватимуться так, ніби підвели свій режим через те, що вони просто бідні. Такий тип емоційного контролю призводить до більш жорсткого контролю режиму над своїми громадянами.

Сімʼя, суспільство, права людини

Сім’я є основою північнокорейського суспільства, а шлюб розглядається як обов’язковий. Культ особи лідерів країни глибоко вкорінений у суспільстві, що відображається на сімейних цінностях та вихованні дітей. 

ЛГБТ-спільнота стикається з дискримінацією та нерозумінням. Гомосексуальність не визнається, а люди змушені приховувати свою орієнтацію через страх репресій. Багато громадян Північної Кореї не мають уявлення про існування ЛГБТ-спільноти через відсутність сексуальної освіти та ізоляцію від зовнішнього світу. Це призводить до того, що навіть самі ЛГБТ-люди не усвідомлюють свою ідентичність або вважають свої почуття ненормальними. 

Права жінок. Жінки у Північній Кореї (КНДР) регулярно стають жертвами сексуального насильства з боку державних посадовців, правоохоронців та військових, йдеться в останньому звіті міжнародної правозахисної організації Human Rights Watch. 

Міжнародні організації неодноразово повідомляли про порушення прав людини у Північній Кореї. Питання прав жінок в цій країні стоїть особливо гостро через те, що переважна більшість інспекторів та військових там – чоловіки, наголошує Guardian.

Газета цитує жительку Північної Кореї, що торгує на ринку, Оу Ян-Гі, яка каже, що місцеві охоронці та поліцейські ставляться до жінок “як до секс-іграшок”.

“Це трапляється так часто, що для всіх це вже стало звичайним явищем”,

– каже жінка.

Багато хто стає жертвою сексуального насильства під час допитів після невдалих спроб втекти до Китаю, йдеться у звіті.

Питання насильства над жінками обговорюється у Північній Кореї настільки мало, що в країні навіть відсутнє чітке визначення дотичних до нього понять.

Політичні ув’язнення

Будь-яка підозра в нелояльності до режиму може призвести до арешту та ув’язнення в трудових таборах. 

В’язні працюють у нелюдських умовах, без достатньої кількості їжі й медичної допомоги. Ті, хто вижив, описують табори як “пекло на землі”.
За словами колишнього в’язня Шін Дон Хюка:

“Тут життя не має значення. Тебе використовують, доки ти можеш працювати, а потім забувають”.

Підпілля та опозиція

Підпільна опозиція в Північній Кореї практично відсутня через жорсткий тоталітарний контроль та репресії з боку держави. Будь-які прояви інакомислення негайно придушуються, а підозрювані в нелояльності зазнають суворих покарань, включаючи ув’язнення в трудових таборах або навіть страту. Це створює атмосферу страху, яка унеможливлює формування організованих дисидентських рухів.

Колишній громадянин КНДР, який втік до Південної Кореї, зазначає:

“У Пхеньяні дисидентські рухи просто неможливі” 

Це свідчить про те, що будь-які спроби опору режиму приречені на провал через всепроникний контроль та відсутність простору для вільного вираження думок.

Деякі джерела вказують на існування підпільних бізнесів та корупційних схем, що дозволяють громадянам обходити офіційні заборони. Однак ці дії спрямовані більше на економічне виживання, ніж на політичний опір, і не становлять загрози для стабільності режиму.

Релігія та свята

Кан Джімін, який виріс на сірих бетонних вулицях Пхеньяна, каже, що навіть не підозрював про існування такого свята, поки жив у КНДР.

«В Північній Кореї немає Різдва. І я не знав, що це таке. Різдво – це день народження Ісуса Христа. Але Північна Корея – це ж комуністична країна. Тому там люди не знають, хто це такий. Вони не знають, хто такий Бог. Для них боги – це сім’я Кімів», –

сказав 31-річний хлопець, який втік від режиму.

В цей день Північна Корея відзначає день народження Кім Чен Сук – померлої бабусі нинішнього диктатора Кім Чен Ина. В цей день люди їдуть в місто Хверьон, де вона народилася, щоб вшанувати її пам’ять.

«Не можна називати себе християнином. Інакше вас відправлять в колонію. Я чув про сім’ю, яка вірила в Бога. І спецслужби арештували її. Всі ці люди тепер мертві, навіть двоє дітей: 10 і 7 років», –

розповів втікач.

Туризм. Чи безпечна поїздка в КНДР.

Туристи в КНДР перебувають під постійним наглядом офіційних гідів, які показують лише спеціально підготовлені місця, що створюють ілюзію процвітання. Фотографування без дозволу заборонено, а контакти з місцевими жителями обмежені. Це створює викривлене уявлення про реальне життя в країні.

Туристи, які побували в КНДР, розповідають про сувору пропаганду та штучно створену ілюзію життя. 

Блогер Калеб Кінкель, який відвідав країну, зазначив:

“Вони показують тебе лише те, що хочуть, аби ти бачив. Але в деталях – покинута інфраструктура, страх на обличчях людей”.

Журналістка Ліза Лінд описує:

“Реальність розколюється, коли бачиш дітей, які шукають їжу біля готелю для туристів”.

НВ розповідає історію 22-річного студента з Цинциннаті

Отто Вомбієр поїхав до Північної Кореї з туром компанії Young Pioneer Tours, яка пропонувала “недорогі поїздки в місця, куди мама б тебе не відпустила”. Його група складалася з 10 людей. 2 січня 2016 року Вомбієра заарештували в аеропорту Пхеньяну, звинувативши у “скоєнні ворожих дій”.

У лютому він зізнався у “злочині” на прес-конференції. Виступ почав з низького поклону, заявивши, що викрав плакат за умовами вступу до таємного Товариства Z і з мовчазного схвалення США. Він також розповів, що мати його знайомого,, пообіцяла йому за плакат машину вартістю 10 тисяч доларів, і ще 200 тисяч доларів його сім’ї, якщо студента у КНДР спіймають. Наприкінці виступу Вомбієр розплакався та назвав це “найжахливішою помилкою у житті”.

13 червня 2017 року його звільнили з КНДР “з гуманітарних міркувань”. По прибуттю до США у нього діагностували масштабне ураження головного мозку. Врятувати життя Отто не вдалося.

На сайті Koryo Tours зазначено, що їхній місцевий партнер підтвердив офіційне відновлення туризму в Самджіоні та, ймовірно, в решті країни в грудні 2024 року.

Північна Корея вже відновила міжнародні авіарейси минулого року, і в лютому цього року група російських туристів відвідала країну.

Спроби втечі з країни. Наслідки.

Втеча з КНДР — це акт величезної сміливості, який може принести свободу, але має високу ціну для родини та власного життя. Успішні втечі стають рідкісними історіями надії, тоді як більшість втікачів стикаються з неймовірними ризиками та жорстокими наслідками.

Історії втікачів

Парк Йон-Мі
Парк Йон-Мі втекла з КНДР у 2007 році через Китай і Монголію, ризикуючи життям. Вона описує жахливі умови життя, які змусили її родину шукати свободу, включаючи голод і політичний терор. Сьогодні вона є активісткою, виступає на міжнародних платформах, розповідаючи про жахи режиму. 

Шин Дон-Хьок
Шин — один із небагатьох, хто втік із концтабору. Народившись у таборі, він зазнав катувань і був свідком страти матері та брата. Його втеча — унікальний випадок, адже в’язні таборів практично не мають шансів на порятунок. 

Десятирічна втеча Кім Сон-Джін
Кім Сон-Джін провела десятиліття, ховаючись у Китаї після втечі з КНДР. Вона кілька разів стикалася з ризиками депортації, але зрештою змогла потрапити до Південної Кореї. 

Наслідки для тих, кого спіймали

• Повернення до КНДР:
  Втікачів, спійманих у Китаї, депортують назад до КНДР, де вони стикаються з суворими покараннями: тюремним ув’язненням, катуваннями, а іноді й стратою. 
• Катівні та табори:
  Більшість спійманих відправляються до концтаборів, де умови є жахливими. Свідки описують нелюдські умови, виснажливу працю та регулярні покарання.

Наслідки для родин втікачів

• Колективна відповідальність:
  Родичі втікачів, які залишилися в КНДР, стикаються з репресіями. Їх можуть депортувати до трудових таборів або знижувати соціальний статус (так звана “сонбун” система).
• Контроль і залякування:
  Сім’ї часто перебувають під пильним наглядом органів безпеки. Влада прагне запобігти майбутнім втечам через залякування.
• Життя в ізоляції:
  Родичів втікачів можуть примусово переселяти до віддалених регіонів КНДР, де доступ до ресурсів і засобів існування є обмеженим. 

Зв’язки з росією. Участь у війні проти України

Північна Корея історично підтримує тісні відносини з росією, зокрема у військовій та економічній сферах. рф постачає КНДР енергоносії, а Північна Корея у відповідь підтримує рф на міжнародних платформах. Особливо ця підтримка стала помітною під час ізоляції росії через війну в Україні.
Аналітики вважають, що ці зв’язки ґрунтуються на взаємних вигодах: Північна Корея отримує ресурси, а рф – дипломатичну підтримку.

З початком повномасштабної війни рф проти України з’явилися дані про передачу Північною Кореєю зброї та боєприпасів російській армії. Північна Корея заперечує це, проте міжнародні джерела вказують на очевидні докази.
Наприклад, розслідування ООН підтвердило факти постачання артилерійських снарядів. Також Північна Корея публічно підтримує дії росії, називаючи їх “боротьбою проти імперіалізму”.

Інформація про втрати північнокорейських військових, які беруть участь у війні Росії проти України, залишається обмеженою та суперечливою. За даними Центру протидії дезінформації при РНБО України, станом на середину грудня 2024 року втрати військ КНДР перевищили 200 осіб убитими та пораненими.

Водночас, за оцінками розвідувальних служб Південної Кореї, ці втрати можуть становити понад 1 000 осіб. 

Однак ці цифри не підтверджені незалежними джерелами, і точні дані залишаються невідомими.

Володимир Зеленський під час свого виступу заявив, що рф намагалася тримати в таємниці присутність солдатів із Північної Кореї. Водночас будь-які відеодокази їхньої присутності російські військові намагалися видалити.

“А зараз, після боїв із нашими хлопцями, росіяни ще й намагаються… буквально спалити обличчя вбитих північнокорейських військових. Це демонстрація зневаги, яка зараз панує в Росії, – зневаги до всього людяного”, — йдеться в повідомленні.

В нотатнику знищеного на Курщині північнокорейського спецпризначенця він розписує як вполювати український безпілотник на живця.

У своєму нотатнику рядовий Гьонг Хонг Джонг, коли ще був живий до зустрічі з операторами ССО, розписав тактику зі збиття БПЛА та схованки від української артилерії. 

На разі невідомо, чи то автентична північнокорейська тактика, чи то їх так навчили росіяни. Але ця тактика використовує живу приманку. 

Запис довершено ілюстраціями від солдата ССО КНДР:

“Як ліквідувати дрон.

Під час виявлення дрона потрібно створити трійку (3 людини), водночас той, хто приманює дрон, тримає дистанцію 7 метрів, а ті, хто стріляють, – 10-12 метрів.

Якщо той, хто приманює — стоятиме, дрон теж зупинить свій рух. У цей момент той, хто стріляє — ліквідує (дрон).

“Група ССО провела операцію зі знищення ворога на Курському напрямку. Окрім успішного виконання завдання, також не обійшлося без трофеїв: полонені, зокрема й найманець із Кореї, а також БТР, оснащений протикумулятивним захистом”, – йдеться у публікації.

Нещодавно зʼявилася інформація, що воїни Сил спеціальних операцій ЗСУ, ймовірно, взяли в полон першого солдата КНДР у Курській області.

Національна розвідувальна служба Південної Кореї підтвердила факт захоплення північнокорейського військового, зазначивши, що інформація була отримана в режимі реального часу завдяки співпраці з дружніми розвідувальними організаціями.

Захоплення в полон солдата з КНДР підтверджує припущення  про участь КНДР у війні проти України та свідчить про міжнародний вимір конфлікту.

Участь Північної Кореї у глобальних конфліктах, зокрема підтримка росії у війні проти України, демонструє прагнення режиму Кім Чен Ина розширити свій вплив, навіть ціною людських життів.

Міжнародна спільнота повинна звертати увагу на КНДР  і працювати над стримуванням її дестабілізуючого впливу. Викриття порушень прав людини, підтримка втікачів та протидія авторитарним практикам є ключовими завданнями у боротьбі за глобальну безпеку та демократичні цінності.

Читайте також:

• БІЛЬШІСТЬ БОЄПРИПАСІВ, ЯКИМИ РОСІЯ ЗАРАЗ ОБСТРІЛЮЄ УКРАЇНУ, ОТРИМАНІ ВІД КНДР