Нова реальність до 2028 року

4 грудня 2025 року на сайті Білого дому опублікували нову стратегію національної безпеки США. У 29-сторінковому документі викладені принципи та пріоритети зовнішньої політики США у різних регіонах світу. Цей документ стає основою зовнішньої та частково внутрішньої політики адміністрації Дональда Трампа до кінця його президентського терміну у 2028 році.

Історичний контекст

Після закінчення Холодної війни, краху соціалістичного табору та розпаду СРСР, стратегія США передбачала згортання політики стримування Радянського Союзу. Вашингтон натомість концентрувався на запобіганні розповсюдженню ядерної зброї, протидіяв появі локальних конфліктів.

Вектор змінився і після 11 вересня 2001 року, коли терористи протаранили захопленими літаками вежі-близнюки у Нью-Йорку. Через це Штати визначили головним вектором своєї політики безпеки у 2002 та 2006 роках боротьбу з тероризмом та запобігання поширення зброї масового ураження.

Адміністрація Барака Обами у стратегії 2010 року відійшла від риторики боротьби з тероризмом, однак продовжила лінію нерозповсюдження ядерної зброї, а також додала фокус протидії кіберзагрозам та зміні клімату. Крім цього, передбачалося не протистояння, а саме співпраця з такими центрами впливу, як Росія, Китай та Індія. На тлі анексії Криму та вторгнення Росії на схід України нова стратегія 2015 року прямо засуджувала агресію РФ, а способом протидіяти їй назвали військову перевагу США.

Президент Байден затвердив нову стратегію нацбезпеки вже під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну, у жовтні 2022 року. Окрім згадок про протидію пандеміям та зміні клімату, вона визначає Росію вже як пряму загрозу, а Китай — основним стратегічним конкурентом. Для протидії їм Вашингтон планував інвестувати у власну економіку та збройні сили, а також зміцнювати регіональні альянси, зокрема, НАТО.

Україна в стратегіях нацбезпеки США

До 2014 року в американських стратегіях нацбезпеки Україні приділяли мало уваги. Так, у першому документі Барака Обами 2010 року Україну не згадують взагалі, а в другій 2015-го вже є 7 згадок. Зокрема, засуджують порушення Росією суверенітету та територіальної цілісності України. Наголошують, що войовнича позиція РФ ставить під загрозу світопорядок, який встановився після завершення Холодної війни. Вашингтон визначив своїм завданням стримування російської агресії.

Також у документі Обами 2015-го наголошують на необхідності енергетичної незалежності України та країн Європи від російських нафти і газу. США акцентують на своїй військовій присутності у країнах Центральної та Східної Європи для стримування РФ.

У стратегії адміністрації Байдена 2022 року Україну згадують вже 33 рази. Зокрема, в документі наголошують, що вторгнення Росії в Україну спровокувало загрозу міжнародному порядку, підриває продовольчу та енергетичну безпеку в Європі, а також створює потік біженців. Йдеться там і про те, що важливо нарощувати воєнне виробництво.

Трамп-2017 VS Трамп-2025

Стратегія нацбезпеки, прийнята за першого президентства Дональда Трампа у 2017 році, була найбільш прямолінійною з-поміж усіх попередніх. В ній чітко прописано, що окрім тероризму пряму загрозу Сполученим Штатам становлять Росія, Китай, Іран та Північна Корея. Крім цього, Китай та РФ визнані ревізіоністами, які кидають виклик інтересам США. Щобільше, чільне місце в документі відведено блоку НАТО. Так, Північноатлантичний альянс розглядається як цілісний союз, який буде виступати центром тяжіння у міжнародних відносинах.

Україна в стратегії нацбезпеки 2017 згадується лише один раз в контексті того, що Росія своїми агресивними діями намагається зруйнувати довіру до зобов’язань США перед країнами Європи, підірвати трансатлантичну єдність та послабити європейські інституції.

Стратегія нацбезпеки, прийнята президентом Трампом 2025 року відрізняється від усіх попередніх — як його першої, так й інших адміністрацій.

Радикальна зміна курсу США

Старший аналітик Центру ініціатив фонду «Повернись живим» Микола Бєлєсков наголошує, що це найбільш радикальний відхід від традиції зовнішньої політики США за останні 35 років. Зокрема, Вашингтон більше не намагатиметься просувати демократію та лібералізм в інших куточках світу, а натомість поважатиме інші режими та форми врядування. Втім, США планують зберігати вплив «м’якої сили», а також будуть розвивати свою економіку та збройні сили.

В документі згадується Доктрина Монро, згідно з якою Америка не втручатиметься в конфлікти на європейському континенті, натомість фокус своєї уваги переносить на Західну півкулю. Так, США зберігають значну військову присутність у цьому регіоні для контролю над морськими шляхами та запобігання нелегальній міграції. А справами інших держав поза зоною своїх інтересів Вашингтон перейматиметься тільки тоді, коли дії цих країн зачіпатимуть інтереси Сполучених Штатів.

Ключовий інтерес США — завершення війни в Україні, відновлення стратегічної стабільності у відносинах із Росією, стабілізація європейських економік, запобігання ескалації, а також забезпечення відбудови України. Для цього європейським чиновникам варто змінити свої нереалістичні очікування від російсько-української війни та налагодили партнерські відносини з РФ, чому і сприятиме Вашингтон.

В документі немає критики РФ та її повномасштабного вторгнення в Україну, не згадує Вашингтон і викрадених Росією українських дітей, і обстріли цивільної інфраструктури, і статус тимчасово окупованих територій, і санкції проти країни-агресора. Щобільше, в документі вживають термін «українська війна».

У стратегії Вашингтон пише, що сприятиме тому, щоб НАТО сприймали, як союз, який не розширюється. Останньому Штати ще й запобігатимуть. Вірогідно, вони не планують приймати нових членів у Альянс.

Серйозній критиці піддається ситуація в Європі. Зокрема, в документі вказано, що значними викликами для європейських країн є міграційна політика, придушення свободи слова та політичної опозиції, втрата національної ідентичності та заміщення її ідентичністю мігрантів. США не відмовляються від партнерства з Європою, однак наполягають, аби європейці самі турбувалися про свою безпеку.

Китай згадують у контексті налагодження більш справедливих торгівельних зв’язків. Втім, США будуть докладати всіх зусиль, аби запобігти війні в Азійсько-Тихоокеанському регіоні та порушенню статус-кво Тайваню. Це свідчить, що в інтереси Вашингтон не входить технологічне і військове домінування КНР.

«Стратегія нацбезпеки Дональда Трампа дійсно є історичною, такої антиатлантичної, антиєвропейської стратегії ще не було», — стверджує Олександр Краєв, експерт аналітичного центру «Українська Призма», старший викладач кафедри міжнародних відносин Національного університету «Києво-Могилянська академія». В коментарі RFI Українською він сказав:

Вона (стратегія США. — Ред.) неординарна, дивна і суперечить базовим принципам американської зовнішньої політики. Однак вона абсолютно логічна з погляду національних інтересів США, які Трамп озвучував раніше. Але в той же момент Дональд Трамп не схожий на людину, яка слідує писаному слову. Тому його стратегію нацбезпеки варто сприймати серйозно, але не треба її розуміти дослівно. І питання зараз полягає в тому, наскільки президент США буде її дотримуватися. Тобто це один із небагатьох моментів, коли фактор непередбачуваності Трампа грає на руку Україні та Європі.

Реакція світу

Найбільш позитивно на нову стратегію нацбезпеки США відреагувала Росія. Зокрема, речник Кремля Дмітрій Пєсков заявив, що в документі «є формулювання проти конфронтації у бік діалогу та розбудови добрих відносин».

Європейські чиновники були більш стриманими, однак прямо Вашингтон не критикували. Міністр закордонних справ Німеччини Йоган Вадефуль заявив, що США не можуть впливати на країни Європи через НАТО, адже це «альянс безпеки, а не організації суспільств».

Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц прокоментував, що одні позиції стратегії нацбезпеки США є зрозумілими, інші — ні, а деякі – неприйнятними. Верховна представниця ЄС із зовнішньої політики та політики безпеки Кая Каллас виразила згоду з деякими тезами нової стратегії нацбезпеки Штатів і наголосила на важливості партнерства США та Європи. Президент Європейської Ради Антоніу Кошта застеріг Вашингтон від втручання у внутрішньоєвропейські питання.

Що робити Україні?

«Україні не варто міняти власну стратегію національної безпеки. Нам треба і надалі співпрацювати з адміністрацією США, зокрема, щодо можливої мирної угоди. Ми не можемо собі дозволити все кинути, встати з-за столу і грюкнути дверима. Нам потрібно бути дорослими в кімнаті і попри всі проблеми вести конструктивний діалог», — говорить Олександр Краєв.

Україні потрібно зробити висновок, що Штати «можуть зникнути в будь-який момент, і на них не можна покладатися стратегічно». Потрібно розраховувати на себе, але і налаштовуватися на співпрацю із Вашингтоном, допоки тривають перемовини.

Краєв говорить, що українцям потрібно і надалі говорити американцями про безпеку усієї Європи, а не тільки України:

Трамп перекладає безпеку Європи на саму Європу, про що він раніше неодноразово повідомляв. Для України це добре, тому що ми і так йдемо з європейцями одним курсом, а тепер наша співпраця посилиться ще більше. Ми вже давно комунікували Вашингтону нашу безпеку не просто як безпеку однієї України, а як безпеку всієї Європи. Відповідно, допомога Трампа Україні – це допомога всій Європі, а вихід Трампа з Європи може обернутися для нього новим Афганістаном, як було у Байдена. Трамп не може цього допустити.