Гроші для родин зниклих безвісти передали молодята, які розіграли шампанське. Двоє підлітків врятували жінку, яка тонула у річці. Багатодітний батько їздить на фронт капеланом та працює ще на двох роботах. Матір будує дім для сина-військового, який зник безвісти. Вчительки ліцею стали рятувальницями.
Суспільне Рівне пригадує вчинки 2025 року, які запам’ятались найбільше.
Нове авто для транспортування полеглих з фронту передали місії “На Щиті”
У лютому Суспільне розповідало, що матір загиблого військового Костянтина Юзвюка передала рівненським волонтерам гуманітарної місії “На Щиті” рефрижератор для транспортування полеглих бійців.
Збір на автомобіль Ольга Юзвюк відкрила після смерті сина. 13 лютого волонтери місії “На Щиті” вперше виїхали цією машиною на Схід.
“В нас в родині загинули двоє військових, двоє дітей. Це мій племінник, і мій син. Коли загинув племінник, ми почали збирати на дрон помсти. Я думала — один, зібрали врешті-решт на 22, тобто стільки, скільки йому було років. Коли загинув син, це була теж думка спочатку. Люди пропонували гроші на якісь добрі справи. Думала спочатку — на дрони, але запропонували зібрати на рефрижератор “На Щиті”, тому що це буде довше нагадувати про Костю”, — поділилася матір Костянтина Юзвюка Ольга.
Костянтин Юзвюк помер 18 липня 2024 року у лікарні внаслідок травм, отриманих у бою в Запорізькій області. Як поділилася матір загиблого військового, коли вперше побачила автомобіль, відчула біль:
“Це постійний біль. Я з однієї сторони розумію, що це продовження його роботи, продовження того, чим він жив. З іншої сторони — це можливо якоюсь мірою і ненависна машина, тому що все ж таки вона вестиме загиблих”.
Збирала гроші на РЕБ для батька у центрі Рівного
Щоранку 18-річна студентка Ірина Мартинюк виходила у центр Рівного з плакатом “На РЕБ для тата”. Таким чином дівчина збирала гроші на антидронову систему вартістю понад 250 тисяч гривень для підрозділу, в якому служить її батько.
Більше про вчинок дівчини — Суспільне Рівне показувало 18 березня.
Батько дівчини — 49-річний прикордонник з Рівненщини Іван Мартинюк. Раніше вона відкривала збори для його підрозділу, купувала тепловізор та іншу амуніцію.
“До війни мій тато був різноробом. Працював то будівельником, то водієм. З того часу, як почалася повномасштабна війна, я трохи більше дізналася про свого тата, він для мене відкрився з іншого боку. Я пишаюсь ним, тим, що він служить і тим, що він захищає країну”.
На запитання, чи знає батько про те, як збирають гроші, Ірина Мартинюк розповіла:
“Так, він знає. Ми з ним зідзвонюємось. Також про це знає командир його відділення, я його інформую про це, тому що вони будуть вирішувати, який саме РЕБ. Моя ціль — просто зібрати кошти”.
Збудувала новий парк у пам’ять про сина
Марія Пешко, матір загиблого бійця з Рівненщини Івана Клюйка, облаштувала громадський парк пам’яті сина та інших військових з Дубровицької громади, які загинули в російсько-українській війні. Зробила це за гроші, виділені державою.
Простір у центрі села Орв’яниця Дубровицької громади вона відкрила у квітні. Поруч із ним облаштувала стелу з фотографіями загиблих бійців з навколишніх сіл.
“Болить душа, що не було такого місця, а зараз тут поруч школа та садочок. Діти, які відвідують ці заклади, проходять повз меморіальну дошку і цікавляться, хто на ній зображений. А тепер, щоб не питали, ми будемо розказувати про цих героїв”, — поділилася матір загиблого бійця.
Марія Пешко розповіла, що облаштувала простір за гроші, які отримала від держави після загибелі сина у 2022 році. Спочатку, у тому ж році, збудувала там спортивний майданчик.
“У 2022 році наш президент підписав указ про виплату 15 мільйонів гривень сім’ям загиблих військовослужбовців. Оскільки мій син, Іван, загинув одним з перших, ми отримали ці кошти в серпні. Я ще їх не отримала, але вже казала, що зроблю щось таке в пам’ять про сина. Тож у вересні розпочала будувати цей майданчик”, — розповіла Марія Пешко.
Іван Клюйко боронив державу в зоні АТО, починаючи з 2014 року. У 2021 році він підписав контракт зі Збройними силами України. Загинув військовий у бою поблизу Попасної на Луганщині.
Допомогли рятувальникам ліквідувати пожежу
Подяки за допомогу рятувальникам у гасінні сухої трави вручили двом жителям Рівненщини — Володимиру Лозюку та Василю Сидорчуку.
Речник Державної служби України з надзвичайних ситуацій Рівненщини Дмитро Мельник Суспільному розповів, що у березні поблизу села Новомильськ Здолбунівської громади сталася пожежа через загоряння сухої трави. Була загроза перекидання вогню на більшу площу, а також для колій залізничного транспорту.
“Відповідно, на місце оперативно приїхав наш підрозділ, який взявся за гасіння пожежі. Зважаючи на значну площу, нашим співробітникам довелося активно попрацювати, щоб ліквідувати займання”, — повідомив Дмитро Мельник.
Він зауважив, що двоє місцевих жителів запропонували свою допомогу рятувальникам у гасінні пожежі:
“Допомогу було радо прийнято, і відповідно спільними зусиллями пожежу вдалося ліквідувати. На щастя, вогонь не перекинувся на залізничні колії, і вдалося запобігти серйозним наслідкам”.
Подяки чоловікам вручила Здолбунівська громада, зазначив Дмитро Мельник.
Народила дитину, зачату після смерті чоловіка
20 травня Суспільне повідомляло, що в перинатальному центрі Рівного народилася дитина, зачаття якої відбулося після смерті батька. Це перший випадок народження дитини через запліднення після смерті чоловіка замороженою спермою у центрі репродукції “Благодар”.
“Приблизно два роки тому Наталія звернулася до нас із тим, що не може завагітніти. Їй довелося пройти декілька оперативних втручань, таких як лапароскопічне роз’єднання злук та гістероскопічне видалення поліпів. Для подальшого лікування її було скеровано до центру планування сім’ї до Тетяни Тарасюк”, — зазначив лікар акушер-гінеколог Віктор Лесик.
Дружина загиблого військового Наталія Гордійчук розповіла про шлях до штучного запліднення, який вони розпочинали разом із чоловіком.
“Ми з чоловіком намагалися завагітніти більше як рік. Боролися, здавали аналізи, робили все, що було в наших силах. Він здав біологічний матеріал, і нам сказали приїхати через три дні знову. У березні ми приїхали, а потім він поїхав на Донеччину. У травні мені подзвонили й повідомили, що його немає”, — пригадала Наталія Гордійчук.
Після загибелі чоловіка Наталії безплатно провели екстракорпоральне запліднення (“програму ЕКЗ”), розповіла лікарка акушерка-гінекологиня, репродуктологиня Ірина Царук.
Чоловік Наталії загинув 21 травня 2024 року, в вона народила дитину 20 травня 2025 року. Хлопчика назвали Юрієм на честь загиблого військового.
Врятували жінку, яка тонула у річці
Президент України Володимир Зеленський вручив двом 15-річним підліткам з Рівненщини Павлу Подвишенному та Максиму Миронцю відзнаку “Майбутнє України”. Вони врятували жінку, яка тонула у річці.
Як поінформувала 3 травня інспекторка відділу комунікації поліції в області Катерина Пилипчук, жінці стало зле на мосту і вона впала у річку. У воді її побачили хлопці разом з однокласниками, коли поверталися з ліцею. Діти викликали медиків та правоохоронців, а Павло та Максим витягли жінку з річки.
Мати Павла Подвишенного Алла розповіла Суспільному, що її сину 15 років. Разом з Максимом вони навчаються в одному класі, є сусідами та друзями. Цьогоріч закінчили дев’ятий клас. Про інцидент, який стався у квітні, вона дізналася телефоном від Павла:
“Була на роботі. Він мені зателефонував, сказав, що тут щось сталося. Потім перетелефонував і розказав, що дістали людину з річки. Потім прийшла додому, де і поговорили, як все було. Був здивований, що могла людина втопитися. Розказував, якою вона була”.
Мати Максима Миронця Оксана Завацька зазначила, що про вчинок її 15-річного сина та його друга дізналася, коли хлопець прийшов додому в мокрому одязі. З її слів, подія сталася у Клевані недалеко від школи:
“Каже: «Мамо, ми йшли зі школи, так все несподівано було, бачимо в річці, як якась одежина пливе». Потім ні, каже, видно, що якась людина. Вони, каже: «Ми вже на ходу бігли, роздягалися, стрибали у воду». Кажу: «А як твої враження? Ти ж своїм життям ризикував»? Він каже: “Я знаю, по-перше, мамо, ту річку, і людина ж там була”.
Молодята розіграли шампанське і передали зібрані гроші родинам зниклих безвісти.
У червні Суспільне повідомляло, що молодята Ангеліна та Андрій Рожко з Рівненщини на весіллі розіграли подарункове шампанське. Гроші за нього вирішили спрямувати на потреби родин зниклих безвісти.
“«Відкрити на святкування Дня перемоги» — ця пляшка була продана за 10 тисяч гривень, і ми одразу знали, що кошти будуть спрямовані на підтримку даного проєкту «Жити чекаючи»”, — розповіла Ангеліна Рожко.
Тато її чоловіка Андрія зник безвісти під Бахмутом на Донеччині у 2023 році.
“З 7 березня 2023 року я чекаю свого тата, який зник безвісти в межах населеного пункту Бахмут в ході бойового завдання. Для мене як для сина це дуже велика втрата, тому що у мене немає ні підтримки, ні опори. Ми з мамою двоє тримаємося один за одного”, — зазначив Андрій.
Гроші, які передали молодята, запланували використати на облаштування у Володимирці банера чи муралу, присвяченого зниклим безвісти.
Їздить на фронт капеланом та працює ще на двох роботах
Багатодітний батько Олександр Лисюк із Вараша, що на Рівненщині, має дві роботи та їздить на фронт капеланом. У липні чоловік розповів Суспільному, що не планує покидати Україну та попри все вірить в перемогу.
Олександр — батько шести дітей. На фронті в нього рідний брат. Найчастіше у команді з іншими капеланами Олександр відвідує військових на Донеччині.
“Донеччина мені стала близька. Я бачив певні міста, які були ще гарні, той самий Торецьк. У мене там служив рідний мій брат, і я час від часу мав змогу навідуватися в Торецьк і бачив, як він з місяцями руйнувався. Дружина мене підтримує в служінні капеланства, бо розуміє, що це теж важливо. А інакше ніяк. Ми всі один народ, українці, і нас це об’єднує, тому ми всі рідні, чужих немає”, — розповів Олександр Лисюк.
Олександр зазначив, що аби все встигати, чітко планує свій час:
“Багато питань від моїх знайомих, друзів, як я стараюся це все поєднувати, як встигаю. Оскільки працюю, маю державну роботу, ще маю і роботу-хобі другу, яка приносить мені душевне задоволення. І як я поєдную ще поїздки капеланські і взагалі служіння капелана. Я вам скажу просту річ, яку, напевне, всі знають: на все треба виділяти час”.
Будує дім для сина-військового, який зник безвісти
Антоніна Толочик з Рівненщини три роки шукає свого сина — бійця 80 десантно-штурмової бригади Максима Толочика. У травні 2022 року він не повернувся із бойового завдання на Бахмутському напрямку. У серпні жінка розповіла Суспільному, що не падати духом їй допомагає мрія — добудувати дім, як цього хотів її син.
Антоніна Толочик показала креслення свого сина Максима.
Він підписав контракт зі ЗСУ у 2021 році. Служив у лавах 80 десантно-штурмової бригади й був одним із 40 інструкторів, які першими освоїли британський протитанковий комплекс NLAW.
Востаннє Антоніна розмовляла із сином 28 травня 2022 року. Наступного дня він зник, коли разом із товаришем йшов на допомогу побратиму.
“Я два тижні проплакала, а потім думаю, що ж плакати, треба дитину шукати. Я після того ще більше повірила, що є вищі сили. Кажу: «Господи, дай мені знак!». Боляче це розповідати. І тут мені телефонує на вайбер якийсь чоловік. Я стою в шоці, а він каже: «Ваш син у нас. Він живий. Хочете з ним поговорити?». Я підіймаю слухавку, а шипіло, але це був голос Максима. Каже: «Мамо, я живий. Зроби все, що вони кажуть, я тяжкий». Ну, вони звісно хотіли викуп — я бігом у поліцію”, – розповіла Антоніна Толочик.
Вчительки стали рятувальницями
У жовтні Суспільне повідомляло, як три жінки-рятувальниці вперше виїхали за викликом на пожежу у Вербській громаді на Рівненщині.
Вони — вчительки місцевого ліцею, які добровільно долучилися до пожежної команди. Перед цим жінки проходили навчання у Польщі, де опанували не лише гасіння вогню, а й надання допомоги під час ДТП.
Рятувальниці працюють у місцевому Вербському ліцеї. Вони почули, що в громаді потрібні добровольці-рятувальники і вирішили долучитися. Разом поїхали на стажування до Польщі. Наймолодша учасниця команди — 20-річна Ілона Коблюк.
“Багато хто із хлопців в нас воює в громаді. Тому ми вирішили проявити ініціативу і допомагати громаді, нашим людям”, — пояснила вона.
Окрім гасіння пожеж, дівчат навчали допомагати при ДТП.
“У Польщі вчилися надавати першу медичну допомогу потерпілим, які опинилися в машині, яких потрібно звідти евакуювати. Вчилися використовувати різні приладдя, як розрізати машину, надавати першу медичну допомогу”, — розповіла Аліна Височанська.
У громаді їх прозвали “амазонками” — на честь першої жіночої пожежної команди, що діяла там ще до 1939 року.
Вербська пожежна команда стала другою на Рівненщині, яку повністю сформували жінки. Як раніше інформувало Суспільне, першу створили 2024 року у Великоомелянській громаді.
