Під час масованих бомбардувань Лондона у травні 1941 року, зокрема в районі Пекхем, рятувальники неодноразово знаходили людей живими під уламками повністю зруйнованих будинків. У кількох задокументованих випадках цивільні виживали, перебуваючи під масивними сталевими столами — так званими Morrison Shelter, які британська держава масово роздавала населенню як внутрішні укриття.

Минуло понад 80 років, але питання, яке тоді намагалися вирішити британські інженери, сьогодні знову актуальне: що робити людям, які не встигають дістатися укриття, коли починається обстріл, а будинок може обвалитися?

Для України, яка вже четвертий рік живе в умовах повномасштабної війни, це питання перестало бути теоретичним. За даними Управління Верховного комісара ООН з прав людини, значна частина цивільних жертв у містах стається саме внаслідок ракетних і артилерійських ударів по житлових районах — разом із руйнуванням будинків і завалами

Чому люди гинуть у власних домівках

Досвід воєн ХХ і ХХІ століття показує: більшість цивільних у містах гинуть не від прямого влучання боєприпасу, а через вторинні фактори — уламки, скло, обвал перекриттів, задушення під завалами. Саме на цю проблему і намагалися відповісти інженерні рішення, подібні до Morrison Shelter.

Це важливо: такі укриття не були абсолютним захистом, але значно підвищували шанси вижити там, де інших варіантів просто не існувало.

Morrison Shelter: укриття всередині дому

Morrison Shelter з’явився у Великій Британії в 1940–1941 роках, під час найінтенсивніших бомбардувань Лондона та інших міст. Його розробили як внутрішнє сталеве укриття, яке можна було встановити безпосередньо в житловій кімнаті
Фактично це був масивний металевий каркас, який використовували як стіл. Під час повітряної тривоги люди залазили під нього, розраховуючи, що конструкція витримає обвал стін і перекриттів.

Укриття постачалися у вигляді наборів для самостійного складання. Вони складалися зі сталевої стільниці товщиною понад 3 мм, зварених бокових панелей і металевої решітчастої основи. Загалом комплект містив сотні деталей, які

скріплювали болтами безпосередньо в домі.

Чи працювало це?

Післявоєнні звіти британської цивільної оборони свідчать: у 44 повністю зруйнованих будинках 120 із 136 людей, які перебували в Morrison Shelter, уникнули серйозних травм. Загибель людей зафіксували переважно у випадках прямого влучання великої бомби

Ефективність укриття була настільки очевидною, що до кінця 1941 року британський уряд роздав цивільним понад пів мільйона таких конструкцій, а до завершення війни їх кількість перевищила один мільйон

Anderson Shelter: інший підхід до тієї ж проблеми

Паралельно у Великій Британії використовували Anderson Shelter — зовнішні укриття, які встановлювали у дворах приватних будинків. Вони складалися з хвилястих металевих листів, частково заглиблювалися в землю і засипалися ґрунтом

Мільйони таких укриттів допомогли знизити кількість жертв серед цивільного населення, але вони не підходили для щільної міської забудови. Саме тому Morrison Shelter став критично важливим рішенням для людей, які не мали доступу до дворів або підвалів.

Сучасний підхід: захищені кімнати в Ізраїлі

Проблема швидкого доступу до укриття знову постала наприкінці ХХ століття в Ізраїлі. Після ракетних атак під час війни в Перській затоці країна ухвалила рішення: кожна нова житлова будівля повинна мати захищений простір.

Так з’явився Merkhav Mugan — захищена кімната, інтегрована безпосередньо в квартиру

Це не окрема капсула, а частина житлової структури з посиленими стінами, герметичними дверима та спеціальною вентиляцією. Вона розрахована на захист від уламків, вибухової хвилі, а також — у певних сценаріях — від хімічних загроз.

Ключовий принцип ізраїльської системи простий: краще захищене місце, до якого людина реально встигає дістатися. Саме цей принцип робить Merkhav Mugan ефективним у реальних умовах обстрілів.

Фінляндія: укриття як частина повсякденної інфраструктури

Інший приклад системного підходу — Фінляндія. За фінським законодавством, великі житлові та громадські будівлі зобов’язані мати цивільні укриття, здатні прийняти мешканців у разі війни або надзвичайної ситуації.

Ці укриття оснащені вентиляцією, запасами і можуть використовуватися роками як звичайні приміщення. У кризовий момент вони швидко переводяться в режим захисту. Це масштабніший, але концептуально близький до Morrison Shelter підхід: захист має бути частиною повсякденного середовища, а не абстрактним планом «на випадок війни».

Україна: між необхідністю і реальністю

Повномасштабне вторгнення росії оголило хронічні проблеми української системи цивільного захисту. До 2022 року значна частина житлового фонду не мала доступних укриттів, а багато з наявних споруд були зачинені, підтоплені або непридатні для використання

За даними Міністерства внутрішніх справ, в Україні нараховується понад 61 тисячу укриттів, але цього вистачає лише приблизно для половини населення. Держава планує будівництво нових об’єктів і модернізацію старих, щоб у перспективі забезпечити захист до 91% громадян
Паралельно з’являються нові житлові комплекси з укриттями безпосередньо в будівлях і навіть у кожній квартирі — за зразком ізраїльської моделі. Проте ці проєкти лише починають впроваджуватися і поки що не є масовими

Що кажуть експерти з цивільного захисту

Історичний і сучасний досвід сходиться в одному: швидкість доступу до захищеного простору часто вирішує більше, ніж ідеальність самого укриття. Саме тому внутрішні захищені кімнати і локальні укриття можуть рятувати життя, коли люди не встигають дістатися підземних сховищ.

Водночас українські рятувальні служби наголошують: домашні рішення не можуть повністю замінити сертифіковані укриття цивільного захисту. Без системного підходу, стандартів і контролю такі конструкції можуть створювати хибне відчуття безпеки

Інтегровані домашні укриття не є ідельними. Вони не захищають від прямого влучання і не гарантують виживання у кожному випадку. Але вони виходять з реальності війни: люди не завжди можуть дістатися укриття вчасно, а будинок у цей момент стає небезпечним.

Історія британських, ізраїльських і фінських рішень показує: цивільний захист працює тоді, коли він інтегрований у повсякденне життя, а не існує лише на папері.

Україна сьогодні проходить той самий шлях у значно складніших умовах. Питання укриттів — це вже не архітектурна чи бюрократична тема, а питання виживання цивільних у сучасній війні. І досвід минулого може дати підказки, як зменшити втрати сьогодні.

Раніше “Звістка” писала про Ментальне здоров’я: як війна впливає на психіку українців