Жіноче обрізання (калічення геніталій) – це вкрай жорстока форма дискримінації жінок та інструмент сексуального контролю над ними. 

6 лютого в світі говорять про жіноче обрізання. В цей день щорічно відзначають Міжнародний день нетерпимого ставлення до операцій, які калічать жіночі статеві органи.

“Звістка” підготувала матеріал про традиціі, повʼязані з каліцтвом, наслідки таких операцій та протидію їм у світі.

Процедура є частиною традиційного ритуалу ініціації, який знаменує вступ дівчини в жіноче життя. Ритуал, який має назву FGM (Female genital mutilation) або жіноче обрізання, досить часто пояснюють релігійними переконаннями.  Проте UNFPA (Фонд ООН у галузі народонаселення) характеризує його як швидше культурну, а не релігійну практику.

Ритуал передбачає часткове або повне видалення зовнішніх жіночих статевих органів і визнаний грубим порушенням прав жінок.

 У 2012 році ООН прийняла резолюцію про його заборону, проте він все ще практикується приблизно в 30 країнах.

ВООЗ вказує, що станом на січень 2023 року понад 200 мільйонів дівчат і жінок, які живуть сьогодні, вже зазнали каліцтва жіночих статевих органів у країнах де практикується FGM. Ще понад 3 мільйони дівчат щорічно піддаються ризику. FGM зазвичай проводять дівчатам віком до 15 років, але обмежень по віку немає. Тому ритуалу піддають і немовлят і дорослих жінок. Іноді неодноразово за життя.

Особи, що традиційно виконують обрізання (зазвичай це старші жінки без медичної освіти), використовують різноманітні засоби, включаючи леза для гоління, ножі, ножиці, шматки скла та інші саморобні інструменти і зазвичай не застосовують ніяких знеболювальних та знезаражувальних засобів. Більшість обрізань проводять  в ніяк не пристосованих до хірургічних операцій приміщеннях. 

За оцінками експертів, лише 18% подібних операцій у світі виконується працівниками та працівницями охорони здоров’я, котрі використовують хірургічні ножиці та знеболювання. (За даними Вікіпедії). 

За класифікацією ВООЗ, виділяється чотири типи жіночого обрізання:

• Тип 1 — Клітородектомія: часткове чи повне видалення голівки клітора (невеликої, чутливої, еректильної частини вульви) та/або у вкрай рідкісних випадках, тільки кліторального капюшона (складки шкіри, що оточує клітор).
• Тип 2 — Ексцизія (відсічення): часткове чи повне видалення клітора і малих статевих губ (внутрішніх шкірних складок вульви) з видаленням чи без видалення великих статевих губ (зовнішніх складок вульви).
• Тип 3 — Інфібуляція: звуження входу у вагіну шляхом створення щільного покриваючого кільця. Кільце формується в результаті обрізання і переміщення внутрішніх (малих) чи зовнішніх (великих) статевих губ, іноді за рахунок вшивання, з видаленням чи без видалення клітора (клітородектомії). 
• Деінфібуляція — практика розтинання штучно звуженого входу у вагіну у жінок, котрі раніше пройшли через інфібуляцію; нерідко необхідна для підвищення рівня здоров’я і благополуччя, забезпечення можливості сексуальних контактів і полегшення родової діяльності.
• Тип 4 — Інші: всі інші шкідливі та небезпечні операції на жіночих геніталіях з немедичними цілями, такі як, наприклад, уколи, проколи, надрізання, вискоблювання, таврування області геніталій.

Жіноче обрізання завдає величезної шкоди жіночому організму.

За своєю суттю воно є жорстоким втручанням в природні процеси та будову організму жінок. Вплив на фізичне те ментальне здоровʼя жінок, які зазнали такого каліцтва, зберігатиметься протягом усього життя, якщо не спричинить смерть в процесі ритуалу або невдовзі після нього. Виживають, на жаль, не всі.

У деяких країнах є традиція, коли в першу шлюбну ніч чоловік розрізає піхву жінки ножем для статевого акту. Після пологів її зашивають знову.

Обрізання часто розцінюють як гарантію того, що жінка зберігатиме цноту до заміжжя й буде вірна в подружніх стосунках, адже не зможе мати задоволення від статевого акту. У деяких культурах також побутує міф, що обрізання підвищує фертильність жінки. В інших жіночі геніталії вважають нечистими, тож видаляють їх нібито з гігієнічних та естетичних міркувань.

Найчастіше це відбувається в Африці (наприклад, у Єгипті та Ефіопії) і країнах Азії та Близького Сходу: Індії, Пакистані, Іраку й Індонезії. Також обрізання практикують певні етнічні групи в Південній Америці. 

Інфібуляцію найчастіше проводять у північно-східному регіоні Африки: у Джибуті, Еритреї, Сомалі та Судані. Видалення клітора та статевих губ – у Південній Африці: Гвінеї, Малі та Буркіна-Фасо.

Міграція в іншу країну не звільняє дівчат від такої долі: родини імігрантів можуть проводити обрізання й у Європі, Австралії та Північній Америці, пише Wonder Україна. 

Так, зовсім нещодавно, у Сьєрра-Леоне три дівчини померли після ритуалів жіночого обрізання.

Адамсай Сесай було 12, Саламату Джалло – 13. Кадіату Бангура  – 17. Вона померла під час церемонії ініціації в північно-західній провінції країни минулого місяця. Про це пише  Guardian з посиланням на поліцію Сьєрра-Леоне. Наразі батьки дітей і ті, хто проводив процедуру, перебувають під вартою.

Medical Express опублікували дані дослідження причин смертності жінок в країнах, де практикують жіноче обрізання. Дослідження доводить, що жіноче обрізання є основною причиною смерті жінок, перевершивши кишкові інфекцїї. Щорічно в результаті обрізання помирають більше 44000 жінок.

За оцінками ВООЗ, лікування ускладнень після  FGM коштує  системам охорони здоров’я приблизно 1,4 мільярда доларів США на рік, і очікується, що ця цифра зросте, якщо не буде вжито термінових заходів щодо припинення каліцтв.

Після і під час  ритуалу, що має назву жіноче обрізання, настають або можуть настати відразу:

• сильний біль
• надмірна кровотеча (крововилив)
• набряк тканин статевих органів
• лихоманка
• інфекції, наприклад, правець
• проблеми з сечовипусканням
• проблеми із загоєнням ран
• пошкодження навколишніх статевих органів
• шок
• смерть

В тривалому  періоді після жіночого обрізання можуть настати:

• проблеми з сечовипусканням (біль при сечовипусканні, інфекції сечовивідних шляхів);
• проблеми з піхвою (виділення, свербіж, бактеріальний вагіноз та інші інфекції);
• проблеми з менструальним циклом (хворобливі менструації, утруднення відходження менструальної крові тощо);
• рубці, келоїдні в тому числі
• сексуальні проблеми (біль під час статевого акту, зниження та повна відутність задоволення тощо);
• підвищений ризик ускладнень пологів (важкі пологи, рясна кровотеча, кесарів розтин, необхідність реанімації дитини тощо) та смерті новонароджених;
• потреба в пізніших хірургічних втручаннях: наприклад, ущільнення або звуження вагінального отвору  може призвести до практики розрізання вагіни пізніше, щоб забезпечити можливість статевого акту і пологів . Іноді тканину статевих органів зшивають повторно кілька разів, у тому числі після пологів, тому жінка проходить повторні процедури відкриття та закриття, що ще більше збільшує як безпосередні, так і віддалені ризики; 
• психологічні проблеми (депресія, тривога, посттравматичний стресовий розлад, низька самооцінка тощо).

Історії жінок, які зазнали каліцтва, та хочуть поділитися своїм травматичним  досвідом, аби застерегти від нього інших дівчат, публікують ЗМІ в підтримку боротьби з дискримінацією жінок у світі.

BBC опублікували історії кількох жінок, яких піддали каліцтву.

Історія Лейли: “Вони мене тримали і різали… я не знала, що поганого я зробила цим старим людям”

Майже через три десятиліття після того доленосного дня Лейла його чудово пам’ятає. 

Вона щойно склала шкільні іспити.

“Замість того, щоб винагородити мене за хороші оцінки, моя сім’я знайшла мені акушерку, одягнену в усе чорне, замкнула в кімнаті і оточила”, – згадує Лейла.

“Ми жили в селі і, як усі, тримали вдома курей. Коли ця жінка вирізала цю частину мого тіла, вона кинула її птахам, і вони зібралися навколо, щоб з’їсти”, – згадує Лейла.

Відтоді Лейла не могла їсти курятину і навіть тримати птахів у своєму дворі.

Коли Лейла народила першу дочку, вона не хотіла, щоб дитина переживала той самий біль, але не могла зупинити свого чоловіка від організації процедури. Чоловік хотів порадувати свою сім’ю.

Але на той час, коли іншим дочкам Лейли настав час робити обрізання, цю практику в Єгипті заборонили. І Лейла бачила онлайн-лекції та телевізійну рекламу від WCGLA.

Жінка почала відвідувати лекції, які проводив Реда Елданбукі, і вони дали їй мужність захистити свою другу дочку.

Шаріфі (ім’я змінене) було близько десяти років, коли батько вирішив її обрізати.

“Моя мати була проти того, щоб мені робили обрізання, і тому мій батько, який хотів догодити своїй матері та сестрам і довести, що він господар у домі, відвів мене до лікаря, не сказавши їй”, – каже жінка.

Шаріфа вважає, що лікар міг застосувати місцевий анестетик, що не є звичною практикою, згідно зі свідченнями, які почула ВВС.

“Я плакала і не розуміла, чому мій батько хотів зробити таке зі мною. Я не розуміла, що відбувається, але нервувала, розкриваючи цю частину свого тіла перед лікарем – мені здавалося це неправильним”, – згадує вона.

“Він узяв щось на зразок шпильки, і я відчула незначний укол. У мене йшла кров, і мене довелося відвезти до лікарні, – розповідає Шаріфа. – Батько злякався і мусив сказати моїй матері – він почувався винним, що зі мною може трапитися щось страшне”.

“Моя мати, у якої було серцеве захворювання та високий кров’яний тиск, відразу ж знепритомніла, почувши новини, – згадує вона. – Її відвезли у ту саму лікарню, де була я, і там вона померла. Зараз я живу зі своєю бабусею по матері”.

Батько Шаріфи вдруге одружився після смерті її матері.

Історія Асетти

Асетту, мати трьох дітей, обрізали у семирічному віці.

У Буркіна-Фасо, де вона живе, цю процедуру пройшло понад три чверті дівчат і жінок.

Ось її розповідь: “Мене запросили поїсти свіжих яєць – тож я разом з іншими дівчатками побігла туди, куди нам сказали. Та коли ми прибігли, вся підлога там була залита кров’ю інших дівчаток. Це було дуже боляче – я ніколи не забуду свого обрізання.

Я вирішила не обрізати своїх дочок, і це було складне рішення. Йти проти традиції непросто. Спершу треба переконати себе, що ти вчиняєш якнайкраще – а для цього слід знати факти.

Сподіваюся, що завдяки моєму рішенню моя дочка житиме краще, матиме краще здоров’я. І сподіваюсь, вона зробить те саме для своїх дочок — не дасть їх обрізати”.

Дочка Асетти, 13-річна Фатмата, каже: “Я чула про обрізання і бачила, як це роблять, — мою подружку обрізали, коли їй було 12 років. На це було дуже страшно дивитись. Я не хочу, щоб мене обрізали, і рада, що батьки мене до цього не силують”.

Історія Джаміли: “Після обрізання я боялася акушерки – я думала, вона робитиме це зі мною знову і знову”

39-річна Джаміла (ім’я змінене) була обрізана, коли їй було дев’ять.

“Були літні канікули, і моя мати привела додому стару акушерку і двох наших сусідів. Вона усе підготувала і залишила мене наодинці з ними у кімнаті”, – згадує Джаміла.

“Я зайшла, вони зняли мої шорти, і кожна з них тримала одну з моїх ніг. У акушерки було маленьке лезо, яким вона вирізала цю частину мене, і все, – каже вона. – Моєї матері там не було, бо вона надто боялася спостерігати за тим, що відбувається”.

Джаміла досі відчуває біль, коли вона займається сексом зі своїм чоловіком.

Джаміла твердо вирішила, що її дочці не доведеться пройти через таке. Відвідавши кілька семінарів WCGLA (Каїрський жіночий центр консультації та правової обізнаності), вона навіть проводила лекції пана Елданбукі (адвоката з прав людини, який очолює центр), у себе вдома.

“Я думаю, що саме завдяки йому мені вдалося уникнути цього для своєї доньки. Мій чоловік також ходив із нами, і його сім’я перестала робити цю процедуру своїм молодшим дочкам”, – каже жінка.

Тим часом пан Елданбукі каже, що у своїй боротьбі з цією традицією стикається з численними образами та перешкодами.

“Коли ми проводили семінар з підвищення обізнаності щодо жіночого обрізання, до мене підійшов чоловік, плюнув на мене і сказав: “Ви хочете зробити наших дівчат повіями, як в Америці”.

Журнал Marie Claire   в 1997 році опублікував  інтерв’ю з популярною британською моделлю сомалійського походження Варіс Дірі, котра в дитинстві пройшла через варварський ритуал жіночого обрізання. Варіс стала пані послом ООН проти цієї традиції в тому ж році. Невдовзі вона написала автобіографічну книгу “Квітка пустелі” з детальним описом всього, що їй довелось пережити. За мотивами книги зняли однойменний фільм.

ООН закликає покласти край жіночому обрізанню до 2030 року.

читайте також:

МЕНСТРУАЦІЯ. ПРО ЩО ПОГОВОРИТИ З ДОНЬКОЮ

Більше про події у світі читайте в нашій постійній рубриці.