“Живемо на кордоні, перелякані”: історії жителів села на Рівненщині, яке розташоване за кілометр від Білорусі
За кілометр від кордону з Білоруссю розташоване село на Рівненському Поліссі. Для багатьох його жителів сусідня країна колись була частиною повсякденного життя: там працювали, будували заводи, навідували родичів.
Сьогодні кордон став межею, яку неможливо перетнути, а війна змінила звичний спосіб життя. Як живуть в одному з найближчих до Білорусі українських сіл, чого бояться, на що сподіваються та про що моляться, місцеві розповіли Суспільному.
Місцевий житель Петро разом із жінкою живуть біля магазину у селі, яке розташоване за кілометр від кордону з Білоруссю.
“53 роки з бабою живу. Троє дівок — то ті в Білорусі всі. Ну, бо жінка, баба — з Білорусі. У 1972 році одружилися”, — сказав він.
Зі слів чоловіка, до повномасштабного вторгнення вони їздили у Білорусь, однак тепер дістатися туди не можна.
“Немає вже села. Ну, 120 хат, а ще 140 пустують. Держали теж, і корову, все. Сіновали, сіно треба, все треба, а що ж. Ось це, просять допоможи, бо паркан вже той догнив, падає. То зробимо браму”, — поділився Петро.
Пані Марія розповіла, чим раніше займалися люди:
“Чому не страшно? Страшно. На роботу їздили: і автобуси, і машини забирали людей. Ми всю Білорусь побудували. Заводи будували, будинки”.
Місцева жителька Валентина розповіла: хвилюється через те, що живе за кілометр від Республіки Білорусь.
“Війна вплинула на всіх. Ми живемо на кордоні, перелякані”, — зауважили вона.
Про життя в селі розповіла й місцева жителька Тетяна:
“Садимо поля, картоплю, свині тримаємо, корови тримаємо, та й живемо. Роботу робити ми звикли в селі, не важко”.
Зі слів жительки села Марії, новини вона не дивиться:
“Хочеться з кимось поговорити, то ніхто, немає родини. Ніхто не загляне, ніде нічого. Немає з ким ні поговорити тай нічого. А сусіди не йдуть і не говорять, і ніщо, нікого не маю на світі — ні ворога, нікого. Прожила стільки літ, і з сусідами добре. Я ж прошу Бога миру, а чого це страшне — нащо воно? Скільки людей загинуло”.
На думку Петра, Білорусь не буде нападати на Україну.
“Лукашенко це не допустить. Дружба дружбою [з Володимиром Путіним — ред.], а люди? Він же за своїх думає”.
Зі слів місцевої жительки Світлани, люди бояться та хочуть миру.
“Ми хочемо, щоб наші діти і внуки жили на спокійній землі, і ми щоб дожили. Проробила на фермі, ноги відробила, сустав один змінила. Хто його знає, що той придурок, що йому стукне в голову. Що вони хочуть з нас? Я взагалі не розумію. Я могла б його застрелити, якби мені хто дав. Вже я прожила. А той теж вже здурів Лукашенко, вже ходити не здужає, а ще видумляє”, — поділилася жінка.
